Читати книгу - "Мишка, Зимова Анета"

ДАНЯ

-Придурок! - кричу я на Костю - Може тебе побити, щоб тоді до ходило те, що говорять? 
-Друже, заспокойся - звертається до мене Назар. 
-Чого я маю тебе слухатися? - обурено питає Костя 
-Чому ти слухаєшся Віку тоді? - питаю
-Бо кохаю. Вже багато років! А ти її у мене забираєш! - говорить чітко, бо Віка кудись вже пішла. - А щоб хоч якось звернути її увагу, я зустрічаюся з такими я та криска.
-Я ніколи її нівкого не забирав! Я просив просто не чіпати Асю! - і хапаю його за футболку. 
-Та нащо вона тобі? - питає 
-Бо кохаю я її. - не стримуюсь і говорю все як є -  Не чіпай її і пальцем! Бо пошкодуєш! - та відходжу від нього. В саме в цю секунду у двері купе хтось стукає. Назар був найближче до них, тому одразу відченив. 
-Можна тебе і Даню? - чую жіночій голос.
-Даня! - обернувшись гукає друг
-Йду - і прямую до дверей. 
І бачу стривожену Соню, яка крутила телефон в своїх руках від нервів. Ми вийшли і зачинила двері, щоб Костя вуха не розвішував. 
-Анжелу до нас підселили і вони з Асею не мирно поговорили - починає розповідати - Ася пішла до Людмили Олександрівни, щоб бути у плацкарті..
-Навіщо? - питає Назар 
-Бо з тією разом в купе знаходитися не хоче - пояснює - Хлопці, ви ж наче спілкуєтесь з Вікою, Анжелою - тягне - Що вони хочуть зробити Асі? - занепокоєно пита 
-Ми не чули, що щось вони хочуть робити, але дійсно, вони про щось домовлялися. - задумливо кажу 
-Але ж була умова - говорить собі тихо, але чути добре - Вони мали від неї назавжди відчепитися - вже нормальним тоном мовить. 
-Яка умова? - питаю зосереджено, а у відповідь тиша - Соня! Що за умова? 
-Даня, не можу я сказати. Зараз не до цього. Я за Асю хвилююсь. В потязі крім нас - нікого. Вона там сама. Їй можуть щось зробити. 
-Нічого їй не зроблять - і легко торкаюся її плеча, щоб заспокоїти - Все буде добре. Я про це подбаю. - я обертаюсь до Назара - Мене не шукай - коротко кажу та ступаю крок, як чую: 
-Даня - я обернувся - Ти дійсно її кохаєш? - питає Соня
-Так. - і більше нічого не сказавши йду до плацкарту.
Одразу коли заходжу бачу Асю, яка тримає книгу в руках і уважно її читає. Я сідаю так, що огорожі між місцями прикривають мене і нам один одного не видно. Я зручно сів і нарешті заплющив очі.