Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

Розмірковуючи над плітками, які з’являться ще до вечора, вона налетіла на перехожого – худорлявого чоловіка з великою фотокамерою на шиї.

– Вибачте, – пробубоніла винувато.

Він нахилив голову, ніби ховаючись, і без єдиного звуку зник вдалині.

Дивлячись йому вслід, Віта пропустила момент, коли її штовхнули на м’яке сидіння автомобіля.

– Пристебнись і не роби дурниць.

– Та зрозумійте ж ви, що я…

– Тобі потрібні гроші, Аліно? Можеш не відповідати. Всім потрібні, я в курсі. Хочеш заробити тисячу? Ніяких подачок, я пам’ятаю. Нічого незаконного. Чистий бізнес.

– Що? – Віта розгубилася настільки, що покірно дозволила зачинити дверцята.

Тисяча… Вона вирішила, що хвилюватися не потрібно. Не така це велика сума, щоби річ йшла про щось обурливе. А заробіток… Віталіна Курочкіна – бухгалтерка. Раптом з бізнесом «благодійника» не все гаразд, і він хоче, щоб людина зі сторони перевірила, чи немає порушень? А її запросив як вибачення за минулі вихідні – так би мовити, дав можливість допомогти своєму гаманцю, якщо вже в ніч аварії вона відмовилася від грошей.

«Краще б узяла. Проблем було б менше», – натякнув внутрішній голос.

І додав, що треба приймати життя таким, яким воно є, а не шукати всюди ідеали. І не варто переоцінювати оптимізм, оскільки двері заблоковані і про добровільні засади більше не йдеться.

– Що за… Що за робота? – запитала Віта, коли її супутник влаштувався поруч.

– Нескладна. Ти легко впораєшся. Спочатку заїдемо в салон, потім у офіс. Пристебнись.

«Все-таки бухгалтерія», – і на душі стало трохи світліше.

– Вам терміново? Я могла б завтра зранку…

– Не можна зволікати.

«Лихо та й годі! Невже якийсь кримінал?» – справа раптом уявилася зовсім в іншому світлі, і навіть припинення дощу не повернуло гарного настрою.

Ще й в пам’яті спливла давня стаття про автомобільну аварію, в якій загинула Марина Глід…

– Це незаконно? – Віта протрималася хвилин десять, потім сумніви перевищили побоювання.

– Смішна ти, Аліно. Хіба я схожий на людину, яка порушує закони?

«Ще б пак!» – але вголос вона не сказала нічого.

– А що з часом? – уточнила на черговому світлофорі.

– Ну ти й прискіплива. – Віктора забавляла її невпевненість. – Це займе кілька годин. Щось не так?

– Додому зателефоную. – Віта ніяково витягла телефон. – Попереджу, що затримаюсь.

Ухильні пояснення з батьками зайняли ще з десять хвилин.

– Зразкова донька, га? Респект.

Автомобіль пригальмував біля яскраво освітленої будівлі зі стильною вивіскою.

«Салон краси?» – Віта відкинулася на спинку сидіння і приготувалась до очікування, розсудивши, що навряд чи той (чи та?), кого збирається забрати Віктор, вискочить із салону за першим же покликом.

– Заснула, Аліно? Давай жвавіше!

– К-куди? – Виникла підозра, що обіцяна робота – не більше ніж хитрість. – Я тут посиджу. Машину постережу.

– Ага, смішно. Живіт можна надірвати. Вилазь, ми поспішаємо. З тебе швидко зроблять людину. Сподіваюся, ніяких викрутасів не буде?

«А я дійсно квочка. Як я могла йому повірити після всього, що було?» – на тремтячих ногах Віта вийшла з автомобіля.

– Навіщо це? – видихнула, намагаючись не показувати страху.

Віктор підштовхнув її до високого ґанку з кованими поручнями.

– Обережніше, слизько. – Дбайливо притримав за лікоть. – У тебе що в голові діється, га? Я ж сказав, що плачу тисячу. Цю ніч ти проведеш зі мною, Аліно, і будеш мати приголомшливий вигляд.

– Щ-щ-щ… – не вдалося вимовити навіть просте запитання.

– Тільки не кажи, що твої моральні принципи заважають тобі навіть у справах.

«Курочкіна, ти, мабуть, валютою помилилася. Чи чортів «мільйонер» оцінив тебе настільки дешево?» – промайнуло в голові, а потім Віту засліпили лампи денного світла, в ніздрі вдарив важкий аромат парфумів.

– Вибачте, де тут вбиральня? – слабким голосом запитала вона.

Хлюпнула в обличчя крижаною водою, перевела подих…

«Я впораюся з цим», – запевнила себе.

– Поспіши, Аліно! – донеслося зовні.

Вимогливий тон і роздратування… На жаль, Віта розуміла, хто господар ситуації.

***

14 березня, 23.30

вул. Лісова

– Шарашко!

– Вгамуйся, партнере. Скоро північ. Дай поспати. Уві сні хоч голод не відчувається.

– Рівень небезпеки зростає!

– Замовлення номер тринадцять?

– Віта і Віктор Глід!