Читати книгу - "Забуте вбивство"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Інші були достатньо близько, щоб почути голос носія станції Вудлі-Болтон.
— Я не думаю, щоб хтось приїздив до вас, докторе. О четвертій тридцять п'ять із чужих ніхто не приїхав. 3 потяга зійшли тільки містер Нерекотс із Медоуза, Джонні Лоз та дочка старого Бенсона. Інших пасажирів не було.
— Отже, вона передумала, — сказав доктор Кеннеді. — У такому разі дозвольте запросити до чаю вас. Чайник уже на вогні. Зараз я принесу.
Він повернувся з уже завареним чаєм, і вони посідали за стіл.
— Це лише тимчасова затримка, — весело сказав він. — Ми маємо її адресу й можемо самі поїхати до неї, якщо захочемо.
Задзвонив телефон, і доктор підвівся щоб відповісти.
— Доктор Кеннеді?
— Так.
— Це інспектор Ласт, лонґфордський відділок поліції. Ви чекали на жінку на ім'я Лілі Кімбл — місіс Лілі Кімбл — сьогодні пополудні?
— Чекав. А що сталося? Нещасливий випадок?
— Я не назвав би це нещасливим випадком. Вона мертва. Ми знайшли на її тілі листа від вас. Тому я вам і телефоную. Чи зможете ви приїхати до лонґфордського відділка якомога швидше?
— Уже їду.
IV
— Що ж, спробуймо прояснити бодай дещо, — сказав інспектор Ласт.
Він ковзнув поглядом від Кеннеді до Джайлза та Ґвенди, які приїхали з доктором. Ґвенда була уже бліда, а руки їй були судомно зціплені.
— Ви чекали на цю жінку поїздом, який відходить від Дилмаута о четвертій годині п'ять хвилин? І прибуває у Вудлі-Болтон о четвертій тридцять п'ять?
Доктор Кеннеді кивну в головою.
Інспектор Ласт подивився на листа, якого він знайшов на мертвому тілі жінки. Там усе було абсолютно ясно.
Шановна міс Кімбл
(написав доктор Кеннеді)
Я буду радий, якщо зможу дати вам справді корисну пораду. І ви побачите зі зворотної адреси на цьому листі, що я вже не живу в Дилмауті. Якщо ви сядете на поїзд, який відходить від станції Кумбелей о 3.30, зробите пересадку на вузловій станції Дилмаут і поїздом, який іде до Лонсбері-Бей, доїдете до станції Вудлі-Болтон, то звідти до мого будинку йти лише кілька хвилин. Ідіть ліворуч, коли вийдете зі станції, потім звертайте на першу дорогу праворуч. Мій будинок побачите в кінці дороги, праворуч. Моє ім'я написане на брамі.
Щиро ваш
Джеймс Кеннеді.
— Ви не пропонували їй приїхати більш раннім потягом?
— Більш раннім потягом? — здивовано перепитав доктор Кеннеді.
— Бо саме так вона зробила. Вона покинула Кумбелей не о пів на четверту, а о пів на другу, сіла на поїзд, що відходить від вузлової станції Дилмаут о другій годині п'ять хвилин і вийшла не на станції Вудлі-Болтон, а на Метчінґз-Голт, станції попередній.
— Цьому важко повірити!
— Вона хотіла проконсультуватися з вами як із лікарем, докторе?
— Ні. Я покинув практикувати кілька років тому.
— Я так і думав. Ви добре її знали?
Кеннеді похитав головою.
— Я не бачив її вже років двадцять.
— Але ви… щойно її впізнали?
Ґвенда затремтіла, але доктор міг дивитися на трупи цілком спокійно, тому він замислено відповів:
— За таких обставин мені важко зрозуміти, впізнав я її чи ні. Її було задушено, так?
— Так, її було задушено. Тіло знайшли в гаю, неподалік від стежки, яка веде від Метчінґз-Голта до Вудлі-Кемпа. Його знайшов перехожий, який ішов із Кемпа, приблизно за десять хвилин до четвертої. Наш поліційний лікар вважає, що смерть настала між другою годиною п'ятнадцять хвилин і третьою годиною. Очевидно, її було вбито відразу по тому, як вона покинула станцію. Жоден інший пасажир не вийшов на Метчінґз-Голті. Тільки вона.
Але чому вона вийшла на Метчінґз-Голті? Переплутала станції? Я думаю, що навряд. До того ж вона прибула туди на дві години раніше від призначеної вами зустрічі й приїхала не тим потягом, який ви їй вказали, хоч і мала при собі вашого листа.
А тепер скажіть мені, у якій справі ви мали зустрітися я нею, докторе?
Доктор Кеннеді засунув руку до кишені й дістав звідти листа від Лілі.
— Я приніс сюди її лист до мене. Вирізка з газети, яку сюди вкладено, — це оголошення, опубліковане в місцевій пресі містером і місіс Рід, яких ви тут бачите.
Інспектор Ласт прочитав листа від Лілі Кімбл та вирізку з газети. Потім перевів погляд від доктора Кеннеді до Джайлза та Ґвенди.
— Ви можете розповісти мені історію, яка за всім цим стоїть? Ідеться про дуже давні події, чи не так?
— Це було вісімнадцять років тому, — сказала Ґвенда.
Окремими клаптями, з додатками та пропусками вони розповіли йому свою історію. Інспектор Ласт умів слухати. Він дозволив, щоб усі троє розповіли про ті події, кожен по-своєму. Кеннеді обмежився сухим викладенням фактів, Ґвенда часто плуталася, але її розповідь була підсилена образною уявою. Найбільше користі, певно, було з розповіді Джайлза. Він розповідав ясно й по суті, з меншою стриманістю, ніж Кеннеді, і більш зв'язно, ніж Ґвенда. Це забрало досить багато часу.
Потім інспектор Ласт зітхнув і підсумував:
— Місіс Гелідей була сестрою доктора Кеннеді й вашою мачухою, місіс Рід. Вона зникла з будинку, у якому ви мешкаєте зараз, вісімнадцять років тому. Лілі Кімбл (чиє дівоче прізвище було Ебот) служила тоді в домі покоївкою. З якоїсь причини Лілі Кімбл схиляється до думки (після того як минуло стільки років), що в домі було скоєне вбивство. У той час припускали, що місіс Гелідей утекла з якимсь чоловіком (його особу не було встановлено). Майор Гелідей помер у психіатричній лікарні п'ятнадцять років тому, до самої смерті перебуваючи під владою галюцинації, що він задушив дружину — якщо то була галюцинація…
Він зробив паузу.
— Це все цікаві, але не дуже пов'язані між собою факти. Критичне питання, схоже, полягає в тому, жива місіс Гелідей чи мертва? Якщо мертва, то коли вона померла? І що знала Лілі Кімбл? З усього цього можна зробити висновок: вона знала щось дуже важливе. Настільки важливе, що її вбили, аби вона нікому не змогла про це розповісти.
Ґвенда скрикнула.
— Але хто міг знати, що вона збирається про це розповісти — крім нас?
Інспектор Ласт обернув до неї замислений погляд.
— Надзвичайно важливим місіс Гід, є той факт, що вона сіла на поїзд, який відходить від вузлової станції Дилмаут о другій годині п'ять хвилин, замість того, який відходив о четвертій годині п'ять хвилин. Для цього в неї, певно, були причини. А ще вона зійшла з поїзда, не
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забуте вбивство», після закриття браузера.