Читати книгу - "Поліція"

А ось і двері в пропахлий потом спортзал із матами, що валяються на підлозі, де студенти вправлялися в чудовому мистецтві вкладати людей на землю і приковувати наручниками. Катрина обережно відчинила двері і прослизнула до іншої аудиторії. Лекція була в самому розпалі, і Катрина влаштувалася на вільне місце в останньому ряду. Вона всілася так тихо, що навіть не привернула увагу двох дівчат, що жваво перешіптувалися, сидячи попереду неї.

— Та не така вже вона й хороша. У неї в гуртожитку на стіні висить його фотографія.

— Справді висить?

— Я сама бачила.

— О Господи, він же старий! І страшний.

— Думаєш?

— Ти що, сліпа? — Дівчина кивнула у бік дошки, на якій викладач щось писав, стоячи спиною до аудиторії.

— Мотив! — Викладач обернувся до них і повторив слово, щойно написане на дошці. — Раціонально мислячій людині, яка відчуває звичайні емоції, вбивство психологічно обходиться так дорого, що для здійснення цього вбивства їй потрібен дуже сильний мотив. А дуже добрі мотиви знаходяться зазвичай легше і швидше, ніж знаряддя вбивства, свідки і технічні сліди. І вони, як правило, вказують прямо на потенційного злочинця. Тому кожен слідчий, що розслідує вбивство, повинен розпочинати з питання «чому?».

Він зробив паузу й окинув поглядом аудиторію. Так робить пес, що охороняє стадо, подумала Катрина.

Він підняв указівний палець:

— Тобто, грубо кажучи, знайди мотив — і ти знайдеш убивцю.

Катрині Братт він зовсім не здавався страшним. Не красень, звичайно, в усякому разі, не в традиційному розумінні цього слова, швидше те, що англійці називають acquired taste.[18] Голос його був усе такий же глибокий, теплий, з нотками втомленої хрипоти, й апелював він не лише до молоденьких студентів.

— Отже? — Викладач зачекав трохи, перш ніж дати слово студентці’, що тягла руку.

— Навіщо посилати на місце злочину велику затратну групу криміналістів, якщо блискучий слідчий-тактик вашого штибу може розкрити справу, поставивши декілька продуманих запитань?

У голосі студентки не було жодної іронії, лише дитяча щирість і акцент, з якого можна було здогадатися, що вона приїхала з півночі.

На обличчі викладача швидко змінилися різні емоції: зніяковіння, пригніченість, роздратування, — але потім він зібрався і відповів:

— Не завжди достатньо знати, хто порушив закон, Сільє. Десять років тому, під час хвилі крадіжок в Осло, у відділі пограбувань служила жінка, яка могла упізнати людей, що ховалися під масками, за формою обличчя і силуетом.

— Беата Льонн, — сказала дівчина, до якої він звертався. — Начальник криміналістичного відділу.

— Точно. Тому у восьми з десяти випадків відділ пограбувань знав, хто були ті люди в масках на записах з місць пограбувань. Але у них не було доказів. Відбитки пальців — це докази. Пістолет, що вистрелив, — оце вже доказ. А упевнений у своїй правоті слідчий — це не доказ, незалежно від рівня його чи її інтелекту. Я сьогодні використав ряд спрощень, і ось тепер останнє: відповідь на питання «чому?» не матиме ніякої цінності, якщо ми не знайдемо відповіді на питання «як?», і навпаки. Але ми вже занадто заглибилися в процес. Про технічну сторону розслідувань вам читатиме лекції Фолкестад, — він кинув погляд на годинник. — Наступного разу ми ґрунтовніше поговоримо про мотиви, а зараз ми ще встигнемо розігрітися. Чому люди вбивають людей?

Він знову підбадьорливо оглянув аудиторію. Катрина помітила, що, окрім шраму, що тягнувся від куточка рота до вуха, у нього завилося два нових. Один був схожий на удар ножем у шию, а другий цілком міг бути залишений кулею, що увійшла до черепа на рівні брови. В іншому ж він виглядав краще, ніж будь-коли. Тіло заввишки в сто дев’яносто три сантиметри було струнким і повним життя, світла коротка щітка волосся ще не почала сивіти. Під футболкою проступали натреновані м’язи, його кістки знову обросли плоттю. Але найважливіше — в очах горіла іскра життя. Вони були жвавими, енергійними, майже маніакальними. У нього з’явилися зморшки від усмішок, а мова тіла стала відкритою, як ніколи раніше. Можна було запідозрити, що в його житті усе добре. І якщо так воно і є насправді, то це уперше на пам’яті Катрини.

Бо вони щось виграють від цього, — відповів хлоп’ячий голос.

Викладач доброзичливо кивнув:

— Так можна подумати, правда? Але вбивство заради якоїсь вигоди — не найпоширеніший вид злочинів, Вербі.

Пролунала гавкітлива говірка з області Сюнмьоре:

— Тому що хтось когось ненавидить?

— Елінг пропонує вбивство з пристрасті, — сказав викладач. — Ревнощі. Відмова. Помста. Так, безперечно. Ще варіанти?

— Тому що людина психічно хвора, — прозвучала репліка високого сутулого хлопця.

— Це називається не «психічно хвора», Роберте. — Знову дівчина. Катрині було видно лише світлий високий хвіст над спинкою стільця у першому ряду. — Це називається…

— Усе нормально, ми зрозуміли, що він мав на увазі, Сільє. — Викладач усівся на краєчок столу, витягнув перед собою довгі ноги і склав руки на грудях, над логотипом групи «Glasvegas» на футболці. — І особисто мені здається, що «психічно хворий» — чудове визначення. Але насправді хвороба — не така вже часта причина для здійснення вбивства. Звичайно, є люди, які вважають, що здійснення вбивства саме по собі свідчить про ненормальність убивці, але більшість убивств раціональна, адже раціонально шукати матеріальної вигоди, раціонально шукати вихід емоціям і почуттям. Вбивця може вважати, що вбивство заглушить біль, викликаний ненавистю, страхом, ревнощами, приниженням.

— Але якщо вбивство настільки раціональне, — втрутився перший хлопець, — скажіть, скільки задоволених убивць ви бачили?

Напевно, головний розумник у групі, припустила Катрина.

— Небагато, — сказав викладач. — Але той факт, що вбивство стає розчаруванням, не означає, що це нераціональна дія, аж доти, доки вбивця вважає, що отримає полегшення. Проте, як правило, помста набагато солодша у мріях, за лютим убивством з ревнощів приходить каяття. Крещендо, для досягнення якого серійний убивця прикладає масу зусиль, майже завжди виявляється антикульмінацією, і йому доводиться починати усе спочатку. Коротше кажучи, — він підвівся і пройшов назад до дошки, — стосовно вбивства досить справедливе твердження, що злочин не виправдовує себе. Я хочу, щоб до наступного заняття кожен із вас придумав мотив, здатний змусити вас вчинити вбивство. І я не хочу чути політкоректне лайно, я хочу, щоб ви поспілкувалися зі своєю найтемнішою стороною. Ну, гаразд, напевно, досить буде просто з темною стороною. І прочитайте дисертацію Еуне про характеристики особистості убивці і її прояви, добре? Отже, я ставитиму контрольні питання. Так що бійтеся і готуйтеся. На сьогодні все,