Книги Українською Мовою » 💛 Дитяча література » Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник 📚 - Українською

Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Агент 2601 та 1/2" автора Тетяна Олiйник. Жанр книги: 💛 Дитяча література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 82
Перейти на сторінку:

- Ти повинен доповідати про кожен крок твого нового товариша! - зажадав він.

- Ви обдурррили мене минулого разу! Я більше не буду шпигувати за Актором, він тепер мій дррруг! - сміливо заявив Плохiш.

- Тоді, маленький поганцю, я зроблю боляче твоїй улюбленій матусі! - пригрозив шпигун.

- Ні, ви не посмієте доторрркнутися до неї, інакше я повідомлю в поліцію! - відчайдушно промовив Віталік.

- Тільки спробуй! Тоді постраждає не тільки твоя гаряче любима мамочка, а й уся сім'я твого дорогоцінного друга, - злісно попередив Кнежевич, - подумай про це, - із цими словами він розвернувся і зник у листві дерев.

Плохiш так і залишився стояти на місці, вражений почутим. Макс міг тільки уявити собі, які почуття розривають серце друга. Йому було щиро шкода Віталіка, з огляду на те, в якому становищі той опинився. Але як же вчинить Плохіш? Що вибере? Яким шляхом вирішить піти? Досвідчений шпигун шантажував хлопчика, вміло граючи на його почуттях. Що ж, треба скоріше повідомити в агентство, вони зуміють його захистити. А за Кнежевичем давно вже в'язниця плаче.

Із цими невеселими думками Макс спустився на землю і підійшов до свого друга, який стояв осторонь, опустивши голову, охоплений тривожними почуттями.

- Ти вже закінчив тренування? - запитав він.

Віталік кивнув головою у відповідь, не піднімаючи очей. Макс вирішив не повідомляти, що знає про те, що сталося. Він вичікував, як вчинить друг. Якщо зізнається, то вчинить чесно. А якщо промовчить, то це означатиме, що він злякався і піддався на шантаж. Але хлопчик мовчав. "Можливо, йому потрібен час подумати про те, що трапилося, і добряче все зважити", - подумав Макс, щиро вірячи у відданість Плохіша.

До хлопців підійшов Максiв тато:

- Ну, що, хлопчаки? Добре потренувалися? - поцікавився він.

- Так, тату, - відповів йому син.

- Я ось теж розім'яв свої кісточки на трасі для дорослих і отримав справжнє задоволення! - повiдомив тато. - Там Елла вже додому проситься, тож нам час їхати.

- Ми готові, - погодився Макс.

- Віталіку, поїхали до нас? Сьогодні на обід прийдуть бабуся з дідусем, ми вас познайомимо, - запропонував тато.

Плохiш кивнув головою у відповідь і поплентався за другом у машину.

Дорогою він їхав мовчки, не вимовив жодного слова і задумливо дивився у вікно. Максу була відома причина такого настрою, але він чекав, коли ж Віталік вирішить, нарешті, зізнатися.

Елка щебетала всю дорогу до дому, заповнюючи ефір, а на останок вирішила заспівати пісню, чим порадувала попутників.

Приїхавши додому, Макс звернувся до друга:

- Віталіку, мені потрібно вигуляти собаку. Складеш нам компанію?

- Звичайно, - погодився той.

Рем зустрів сім'ю радісним гавкотом. Він побачив Плохiша,  підбіг до нього і завиляв хвостом.

- Вітаю тебе, агенте... тобто, Реме! - хлопчик згадав, що вдома собаку називають скорочено.

- Гав! - відповів пес.

Макс одягнув повідець на свого пета, і вони разом із Віталіком вийшли на подвір'я.

Пес біг доріжкою, іноді зупинявся і задирав лапу під кущі. Плохiш мовчки йшов поруч.

- Віталіку, а хочеш узяти повідець і повести Рема? - запропонував Макс, щоб відволікти друга від невеселих думок.

- А можна? Він не буде пррроти? - запитав той, явно зацікавившись пропозицією.

- А ти спробуй і дізнаєшся.

Віталік обережно взяв повідець і з важним виглядом рушив уперед. Пес відчув його нетверду руку, обернувся і висунув язика.

- Ось бачиш, він згоден, - зауважив Макс. - Адже так, агенте Рамзесе?

- Гав! - відгукнувся той, почувши своє ім'я.

Якийсь час ішли мовчки. Але коли друзі вийшли на галявину і відпустили собаку побігати самостійно, Плохiш звернувся до друга:

- Максе, я хочу тобі в дечому зізнатися.

- Валяй!

- Розумієш... тут це... ну... загалом... - зам'явся Віталік.

- Та говори вже!

Плохiш глибоко вдихнув, зібрався з думками і випалив:

- Той шпигун поверррнувся! Він знову чіпляється до мене і погрррожує моїй мамі! Що мені робити, Максе?!

- Ну, нарешті, ти зiзнався, - відповів друг. - Я і так усе вже знаю.

- Як, знаєш? Звідки тобі це відомо? - здивувався Віталік.

- Ну, я спецагент, як-не-як, - знизав плечима Макс.

- То чому ж ти мовчав?! Я так довго мучився!

- А я вичікував, чи захочеш ти сказати мені про це, - відповів хлопчик.

Віталік здивовано глянув на друга:

- Невже, ти сумнівався в моїй чесності?!

- Ні, не сумнівався. Але я дав тобі час подумати і самому все розповісти, - відповів Макс.

- І що ж мені тепер робити? - з досадою промовив Плохiш. - Він погрожує моїй матусі і твоїй родині, якщо я відмовлюся шпигувати за тобою.

- Не хвилюйся, я повідомлю про це в агентство і вони щось придумають. А поки розслабся, завтра все вирішимо, - заспокоїв його Макс.

Коли друзі повернулися додому, там на них чекав смачний обід і бабуся з дідом.

- Знайомтеся, це мій друг Віталік, - представив хлопчика Макс.

- Дуже приємно, я дід цього телепня, - потиснув йому руку родич.

- А я його бабуся, - визирнула з-за спини діда дружина і посміхнулася гостю.

- Пррриємно познайомитися! - чемно відповів Плохiш, принюхуючись до ароматів із кухні.

- Прошу всіх до столу! - запросила мама.

- Фу, знову борщ... - невдоволено фиркнув Макс, сідаючи за стіл.

- Бе-е... - підтримала його сестричка, зморщивши носа.

- Оце так сюрприз! Я ж обожнюю борщ! - облизнувся Плохiш.

- Ну, нарешті з'явився хоч один поціновувач української кухні! - зауважив дід і простягнув часникову пампушку гостю.

За столом Віталік забув про всі проблеми. Він посилено працював ложкою, прицмокував й облизувався, водночас не забуваючи нахвалювати кухаря:

- У вас такий смачний борщ вийшов! Просто смакота! Можна мені ще добавки?

1 ... 46 47 48 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник» жанру - 💛 Дитяча література:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"