Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

— Я вже знаю, Масамуне. Він не просто демон, він втілення пітьми, і його сила підживлюється хаосом та смертю. Якщо він вислизнув, то він перемістився до наступної точки.

Масамуне уважно дивився на Мудреца, намагаючись зрозуміти, що саме той передбачав.

— Куди нам іти? Де його знайти?

Мудрець трохи сповільнився, потім його голос пролунав глибоко і впевнено:

— Шукайте його на наступному полі бою, у битві між кланами Асакура та Токугава. Ця битва відбудеться незабаром, і саме там він знайде нове джерело сили. Тільки там ви матимете шанс знищити його.

Масамуне кивнув, приймаючи вказівку, і його погляд знову став твердим та впевненим.

— Ми не підведемо, Мудрець. Ми знайдемо його і не дозволимо йому вислизнути знову.

Образ Мудреця почав розчинятися, його очі світилися легким смутком, але його голос був сповнений рішучості.

— Пам'ятаєте, Масамуне: цей ворог сильний, але ваші зв'язки та ваш танець меча — це ваша справжня сила. Не дозвольте йому поділити вас. Будьте єдиними, і у вас буде шанс.

Масамуне повільно розплющив очі, повертаючись до реальності, і побачив, як товариші зібрані навколо нього, напружено чекаючи новин. Тиша в лісі здавалася особливо густою, ніби навіть сама природа затамувала подих, слухаючи його слова.

Він зітхнув і, піднявши погляд на друзів, серйозно сказав:

— Мудрець уже знав про наш провал. І він передбачав, що демон знову перенісся туди, де його сила може посилитись.

Мурасаме, все ще тримаючи руку на рукояті свого меча, з цікавістю нахилився вперед, в його очах горіла рішучість і бажання зустрітися з ворогом знову.

— І куди він перенісся? Де тепер шукати його?

Масамуне подивився на всіх них, його погляд був сповнений рішучості, і голос пролунав твердо, як удар меча:

— Мудрець сказав, що демон з'явиться на наступній битві — битві між кланами Асакура та Токугава. Саме там, серед нової крові та хаосу, він знайде свою силу. Наш шлях лежить туди, і це буде наш останній шанс зупинити його.

Дзуйхо спохмурнів, його погляд став зосередженим, і він, не приховуючи занепокоєння, тихо промовив:

— Битва між Асакурою та Токуґовою… це означає, що знову буде багато смертей. Демон харчуватиметься цією енергією і стане ще сильнішим. Ми повинні зупинити його, перш ніж він поглине всю силу цієї битви.

Фудзісане, обмірковуючи сказане, кивнув і промовив з твердою рішучістю:

— Ми не можемо дозволити йому знову піти. Цей бій буде складним, але ми маємо діяти як єдине ціле, як казав Мудрець.

Інугамі Куроші, стоячи трохи віддалік, напівголосно сказав, ніби обмірковуючи кожне слово:

— Цей демон не просто тікає від нас, він знає, що його сила зростає у хаосі та кровопролитті. Якщо ми не будемо обережні, він буде використовувати і нас, щоб посилитися. Нам потрібно атакувати, не даючи йому жодної секунди на відновлення.

Мурасаме, з нетерпінням і гордістю дивлячись на товаришів, посміхнувся:

— Ми вже близько, я це відчуваю. Нехай він сміється з нашої слабкості, але ми — мечі, створені для битви, і цей якщо буде для нього останнім. Я не маю наміру дозволити йому вислизнути знову.

Масамуне кивнув, визнаючи рішучість кожного з них, і додав, що його голос звучав як командирський наказ:

— Мудрець сказав, що ми маємо пам'ятати, що наша сила — у єдності. Демон може бути підступний, він може спробувати розділити нас чи заплутати. Але якщо ми діятимемо як одне ціле, використовуючи наш Танець Меча, ми зможемо перемогти його. Тільки разом ми зможемо знищити Тінь Безсмертного.

Дзуйхо глянув на всіх, і на його обличчі з'явилася слабка посмішка.

— Тоді зробимо це. На цей раз ми не припустимося помилок. Цей демон більше не вислизне.

Юнаки обмінялися кивками, усвідомлюючи, що їхня доля залежить від того, чи зможуть вони подолати всі перепони та діяти як одне ціле. Вони були готові вирушити до місця наступної битви, знаючи, що там на них чекає вирішальний бій.

Масамуне задумливо подивився на Фудзісане, усвідомлюючи, що на їхньому шляху не тільки вирішальний бій з демоном, а й те, що для Фудзісане майбутній бій буде пов'язаний з минулим.

— Ти ж…— тихо промовив він, ніби промовляючи думки вголос. — Тобто твій господар… Асакура, правда?

Фудзісане кивнув, його погляд потеплішав, коли він згадав свого власника, образ якого залишився в його пам'яті як щось благородне та піднесене.

- Так, це правда, - відповів він. — Моїм господарем був Асакура Йосікаге, дайме провінції Етідзен. Він був відомий як талановитий правитель та воєначальник. Його рід походив від древнього роду Фудзівара, і саме цей зв'язок із давниною визначила його володіння мечем Фудзісане.

Дзуйхо, слухаючи розповідь Фудзісане, уважно вслухався, а потім тихо помітив:

— Отже, твій меч символізував не лише військову міць, а й давню аристократичну спадщину. Це, мабуть, накладало величезну відповідальність на твого господаря.

Фудзісане трохи посміхнувся, його очі блиснули, коли він згадав образ Асакури, чия гідність і любов до культури були невід'ємною частиною його життя.

— Асакура був нащадком благородного роду і завжди дотримувався давніх традицій самураїв. Мій меч був для нього не просто зброєю, але символом зв'язку зі старовиною, нагадуванням про його благородне походження та спадщину. Цей меч став уособленням статусу та честі, яку він ніс.

Мурасаме, зазвичай стриманий, несподівано запитав, чи його голос був наповнений цікавістю:

— Але як людина, яка цінувала світ та мистецтво, стала воїном? Як же так, що твій господар вів війни, борючись проти кланів Ода та Токугава?

Фудзісане трохи зітхнув, опускаючи погляд, і його обличчя набуло серйозного виразу.

— Асакура Йосікаге був складною особистістю. З одного боку, він був відданим правителем, який хотів процвітання для свого народу та приділяв багато уваги мистецтву та мирному правлінню. Але його життя в епоху Сенгоку, коли війни були всюди, змусило його взяти меч до рук. Він намагався захистити свою землю, своїх людей від тих, хто загрожував його провінції.