Читати книгу - "Підкорити айсберг, Яніна Стець"

“Не хочу псувати тобі плани, але я не вмію плавати.”

“Ти ж казала, що хочеш навчитися, чи вже не хочеш?” — піднявши брову, запитав Матвій, розгубленість дівчини його, вочевидь, веселила.

“Хочу, але... Я ще не готова.”

Ліка правда хотіла колись навчитися і подолати свій страх, але це десь там у далекому майбутньому. Плавати вона боялася з тих пір, як ще в дитинстві один розумник, син маминої подруги, вирішив навчити її стресовим методом, просто штовхнув у річку. Тоді вона добряче наковталася води з переляку; добре, що тато був неподалік.

“Не думав, що ти така боягузка.” Ліка розуміла, що він каже це спеціально, але виклики вона приймала майже завжди, що часто приносило неприємності на голову.

“Це я боягузка? Ти сам напросився, я тебе сьогодні не відпущу, поки не навчиш мене плавати як слід,” — з гордо піднятою головою заявила дівчина.

“Домовилися,” — посміхаючись, коротко відповів Матвій.

Вони досить швидко купили для Ліки купальник; вона чомусь вибрала закритий. Ну а що, зручний, не те що всі ті шнурочки. Матвій тільки посміявся з такої скромності, підколюючи дівчину. Вона й сама розуміла, що пізно згадала про сором’язливість після вчорашньої ночі, це виглядало трохи комічно. Проте вона й так відчувала себе ніяково в його присутності, додавати зайвий привід для незручності не хотілося. Вона ж іде вчитися плавати, а не зваблювати його, зрештою.

Матвій також купив плавки для себе, після чого вони розрахувалися і пішли з торгового центру.