Читати книгу - "Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало"

— Ах, ти ж зараза, — непідробно захопився маг.

— Що? — хором запитали студенти.

— Лікарський амулет та накопичувач. Одночасно! — зло відповів Льєн.

— Лікарський? — здивувався Дамір, який непогано в цілительстві розбирався і не дуже розумів, на що там можна злитися.

— Він присипляє. Дуже добре присипляє, — пояснив Льєн. — Людині можна у нутрощах копатися, а вона не прокинеться. Тому такі амулети роблять іменними, налаштовують на конкретного мага, щоби ніхто зайвий не скористався. Втім, навіть серед цілителів важко знайти людину, яка зможе працювати з подібним амулетом, там свої особливості. Тож користуються найчастіше якимись травами. А тут раптом сам спрацював, зреагувавши на нашу появу.

Студенти знову переглянулись.

— А накопичувач? — спитав Дамір.

— А тут ми можемо сміливо радіти, що ми сильні й нас багато, — майже виплюнув Льєн. — Інакше могли й не прокинутися. Ця погань із нас силу тягнула. Ви поки що недосвідчені і не помічаєте різницю, а я відчуваю! Тягнула, поки не заповнилася, зараза! І, мабуть, це відбувалося й раніше, інакше нас сюди не засунули б. І…

Льєн від повноти почуттів штовхнув дошки, а Ленц раптом відчув дивну порожнечу в животі.

— Нас хотіли вбити? — підозріло спитав він. — Тому і не поспішають годувати?

У тому, що у в'язницях мають годувати, Ленц був впевнений. Встиг потрапити сопливим хлопчиною. І добре, що звідти відправили не назад до сиротинця, а до школи магії. Інакше ще й вихователі десь закрили б і посадили на хліб з водою.

— Не знаю, — роздратовано відповів Льєн.

— Нас хотіли вбити через кільце, яке сподобалося тій дівчині, — зробив висновок Ленц, зло штовхнув двері, вискочив у коридор і помчав помститися.

Інші переглянулись і пішли слідом, а потім і побігли, бо Ленц уже з гуркотом мчав по дерев'яних сходах. А Льєн хмурився і бурмотів, що про дівчину турбуватися не варто. Дівчина, напевно, вже своє отримала. Часу минуло достатньо.