Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

Лера ніколи не визнавала в собі те, що вона жахлива власниця. Але в цьому був і безперечний плюс — у результаті дівчинка разом з Андрієм та Єгором дивилася в їхній кімнаті фільм. Не дуже цікавий для неї… але ж з Андрієм!

На якийсь час Лера навіть забула про свою образу. Дівчинка поки не могла визначитися, що для неї важливіше: друзі чи кохання?

* * *

Ближче до вечора, коли Лера читала у спальні книгу, пролунала трель. На цей дзвінок вона чекала з того самого моменту, як закінчився розподіл. Попри те, що минуло всього три дні, дівчинка страшенно скучила за бабусю та дідусем. Після розподілу в неї не вийшло нормально поспілкуватися.

Губи миттєво розпливлися в усмішці, коли вона побачила у кулі бабусю.

— Привіт. Ти мене чуєш?

— Так, чую! Ну як минули перші дні?

— Добре! Я думала, що буде важче! А як ви там? — не припиняючи усміхатися, запитала дівчинка.

— Нічого, тримаємось. Дідусь почав малювати нову картину. Може, до твого приїзду закінчить! А я ось вчора сходила до магазину, купила коту корм, бо не їсть нічого.

— Я ж пропонувала зовсім не давати корм, можна було хоч би після основної їжі!

— Ти б його бачила! Дивиться на тебе очима вічно голодного! Як такому відмовиш?

 Лера засміялася.

 — Передай йому, якщо він не слухатиметься, то одного ранку може прокинутися мишею!

Голос став зовсім тихим — бабуся, мабуть, уже говорила не з нею.

— Ну що? — з цікавості запитала Лера.

— Сказав, що буде їсти!

На якусь мить дівчинка замислилася: чи питати? Це вже було не важливо.

— А мені колишні однокласники не дзвонили?

— Ні! Могла б сама їм зателефонувати! — відповіла бабуся у своїй звичній манері, здається, забувши, що зв'язатися можна лише через спеціальну кулю.

— Ну, і що я їм скажу? Привіт це Лера. Я тепер навчаюсь у чарівній школі на іншій планеті?! — зіронізувала дівчинка.

— Можна про це й не казати. Роби як вважаєш за потрібне. Мерлін тебе не балує? — докірливо глянула на онучку Марія Федотівна.

— Ні. Сказав, що всі оцінки зароблятиму сама! Навіть не каже, що завтра буде на уроці.

На середині їхньої розмови двері грюкнули, і в кімнаті з'явилася Уляна. Підібгавши губи, Лера кинула на неї короткий погляд — як недоречно. Але бабуся невдовзі сама вирішила закінчити розмову.

— Ідеш надвір? Там чудова погода! Посидимо трохи. — побачивши, що Лера перестала розмовляти, звернулася до неї подруга.

Лера знизала плечима — на вулицю, так на вулицю.

* * *

Лера сподівалася, що їй вдасться приховати невдоволення. Але вона завжди забувала, що подруга вміє її читати, як відкриту книгу. Слово за слово, хтось смикнув її підняти неприємну тему.

— Ти чого, образилася? — здивовано підняла брови Уляна. – Так ти була зайнята! Тож ми тебе не чіпали! Вирішили, що як закінчиш, то сама до нас приєднаєшся!

— Я гадки не мала, де ви ходите! — надула губи дівчинка. — Ми збиралися дивитися фільм після уроків!

— Я казала, що у нас змінилися плани. Ліза запропонувала сходити до міста! Фільм ми завжди встигнемо подивитися. — Уляна  насупилась, провівши поглядом хлопців із їхнього факультету.

Вулиця була заповнена людьми. Усі, як і вони, відпочивали на лавках біля своїх будинків.

— Я не розумію в чому проблема?! У тебе завжди було небагато друзів. Фактично тільки я та твої родички по дідусю. То чому б не завести нових? Гуляти компанією!

— Уляна, що тут такого? Я просто не хочу з нею дружити! — підібгала губи Лера.

— Ти її зовсім не знаєш! З нею цікаво... — спробувала заступитися за нову подругу Уляна.

— Уля, це моя думка. Тобі з нею цікаво. Мені ні! У мене однокласники були такі самі, як вона! — Лера була непохитна у своїх переконаннях.

Повернувши голову, дівчинка посміхнулася, побачивши Андрія із цуценям. Її Мотя з моменту прильоту до школи поводився як типовий кіт — їв та спав. А цей ось пустує, облизує руки своєму господареві.

Лера важко зітхнула, зараз їй хотілося до них.

— Ти йдеш у будинок? — запитала вона, відігнавши непотрібні думки.

Уляна  мовчки піднялася з лави, пішовши за нею. Вони й так засиділися довше, ніж планували.