Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Опанувати Елементи, NikaLerina 📚 - Українською

Читати книгу - "Опанувати Елементи, NikaLerina"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Опанувати Елементи" автора NikaLerina. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 106
Перейти на сторінку:
Розділ 19

Я прийшла до тями і перше, що впало у вічі — це незнайомі білі стіни й холодне світло від невеличкого вікна під стелею. Де я? У повітрі завис особливий, ледь гіркуватий запах ліків, від якого одразу стало зрозуміло: лікарня.

В тілі відчувалася легкість, але разом із тим руки злегка тремтіли. Я неквапно озирнулася й видихнула з полегшенням: на сусідньому ліжку лежав Емер. Його груди повільно піднімалися й опускалися, він просто спав.

— Ти прокинулася! — пролунало знайоме і я перевела погляд на двері.

У кімнату зайшов Сапір із букетом квітів. Він поставив їх на маленький столик біля мого ліжка й опустився в крісло поряд.

— Як себе почуваєш? — запитав, явно з полегшенням.

— Хм... Чому я тут?  Ми? — кинула швидкий погляд на Емера.

Сапір зітхнув, відкинувся на спинку крісла й переплів пальці.

— Це ти мені скажи, чому тебе привезли непритомну, при цьому зв’язану з Емером і ще й з його щитом, який ніяк не знімався? — він пильно подивився на мене. — Лише коли Рубер наситив тебе енергією, Емер зміг відділитися й знепритомнів поряд.

Я слухала кожне слово з розширеними очима, намагаючись усвідомити, наскільки ж усе було погано. У пам’яті зринали уривками картини: місто, заражені... виснажений Емер... мої спроби поділитися енергією...

— Ми... лікували поранених після нападу, — нарешті видихнула я. — Там виявилось декілька людей, уражених зерном Скверни.

— Що? — прошепотів Сапір, нахилившись уперед. — Ти впевнена?

— Звісно, що впевнена. Я сама це бачила! — я відкинулася на подушку, зібравши сили, щоб пояснити далі. — Ми з Емером намагалися витягти та знешкодити ті зерна. Але щойно я до когось підходила, воно ніби відчувало мене й починало шалено пручатися та захищатися.

Сапір мовчав, але його обличчя промовляло саме за себе: змішаний шок і тривогу. Я стисло розказала йому, що ми вилікували двох хворих, та третій — чоловік у найважчому стані — мав гігантське зерно, яке, здавалось, вже ожило. Згадуючи це, у мене сльози накочували на очі.

— І раптом активувався щит Емера, але ми навіть не знали, що саме відбувається. Він не зникав і страшенно виснажував Емера. Навіть у дорозі не спадав, і він попросив їхати далі, а я... — пауза видалася мені однією з найдовших у житті, а сльози поволі наверталися на очі. — Я запропонувала... поділитися з ним енергією.

— Ти що-о?.. Тобто ти... — Сапір схопився на ноги, із виразом обурення почав нервово ходити по палаті, стискаючи руки в кулаки. — Каті, так не можна! Лише ми можемо давати тобі силу елементів, а не навпаки. Це було надзвичайно небезпечно!

— Але ж він слабшав! — з досадою заперечила я. — Як можна було просто сидіти та чекати?

— Така наша доля, Каті: стати на захисті тебе. Лише так, і ніяк інакше! — він різко обернувся, палко дивлячись на мене. — Ми створені Величними Коштовностями, щоб захищати, а не щоб ти нас рятувала ціною власного здоров’я!

— А якщо саме сила Емера потрібна буде, щоб знищити Скверну? Як тоді?! — у відповідь я теж підвищила голос, сама не помітивши, як горло стискає образа.

На якусь мить у кімнаті запала тиша. Тільки чути було тихе дихання Емера, що спав поруч. Сапір важко видихнув і глянув на нього, ніби пригадуючи щось болюче. А потім знову різко опустився в крісло.

— Більше так не роби, — нарешті мовив, втупившись у підлогу. — Навіть якщо ми почнемо розчинятися... Пообіцяй мені.

— Ні, — я підняла підборіддя, крізь сльози намагаючись виглядати впевненою. — Я не проситиму твого дозволу, Сапіре. Це моє рішення, і я не шкодую. Якщо доведеться, я зроблю це знову навіть не вагаючись.

Ми зустрілися поглядами. У моїх очах певно було стільки відчаю й болю, що я сама ледь стримувалася, аби знову не розплакатися.

Не промовивши більше ні слова, Сапір встав та підсів на край мого ліжка притягнувши мене до себе, та міцно обійняв. Я відчула, як на мить у мене перехоплює подих від такої сили обіймів, та потім розслабилася, відчувши тепло його тіла. Він пахнув свіжістю, мов гірська річка, що тече з вершини гір.

— Ти навіть не уявляєш, що ми пережили, коли приїхала та машина... — промовив він глухо десь біля моєї скроні. — А тебе винесли непритомну, ще й у його щиті.

Він доторкнувся до мого волосся, обережно взявши пасмо в руку, а другою все ще тримав мене за спину, ніби боячись відпустити. Я ледь розгубилася від такої близькості, але все ж притулилася до нього, відповівши на обійми.

— Пробач... Я не хотіла, щоб ви хвилювалися, — видихнула я. Сльози знову навернулися, та я не боролася з ними — дозволила собі розчинитися в теплі його обіймів.

У цей момент відчуття часу зникло. Лише пульсація наших сердець: моє билося частіше й частіше, а його, здавалося, відгукувалося ледь стриманим, але сильним ритмом.

Сапір легенько торкнувся рукою мого підборіддя, піднявши його, щоб зазирнути мені в очі. На яскравому світлі його зіниці здавалися широкими й темними, а навколо знову проступали знайомі відблиски — енергія води, чиста й прозора, як у гірському озері.

— Більше не лякай нас так, — прошепотів він. — Ти потрібна нам живою та здоровою щоб захищати свій світ... і наш. Але не забувай про себе, ти перш за все людина... дівчина.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 46 47 48 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Опанувати Елементи, NikaLerina», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Опанувати Елементи, NikaLerina"