Читати книгу - "Викрадач ангелів"

— Коли б ви знали, що сталося тоді, як ми зайшли в завулок перед будинком! — пекар замовк, щоб прочистити голос.

— Кажіть далі! — попросили всі хором.

Пекар ковтнув води і розповідав далі:

— Зненацька нас оточили постаті в плащах із каптурами. Вони вискочили з усіх завулків і поставали навколо нас. Вочевидь, вони хотіли схопити Лауру.

Понтус міцно пригорнув до себе сестричку, що тремтіла від страху.

— Вони посунули на нас, — казав пекар. — Я щосили тримав у руках Лауру, а тим часом моя дружина і м’ясник кинулися на тих привидів із качалкою та м’ясорубною сокирою. І мушу вам сказати, вони дали їм перцю!

— Ми кричали як божевільні й несамовито відбивалися, — осміхнувся м’ясник. — Жінка кілька разів добряче по них уцідила, а я разів зо три замахнувся на них іздалеку сокирою. Авжеж, прикро, що трохи пролилося крові, але добре, що хоч люди не поперебивали одне одного.

— У кожнім разі вони повністю відступили, і весь час, поки відступали, дико сичали, — сказала пані Діс. — Я зроду не чула такого сичання. Та в місті нема нікого, хто б так сичав!

— А тоді ми дали длала! — озвалась маленька Лаура. — Ми бігли так, сцо не цули під собою ніг аж до двелей цолного ходу й не бацили, ци хтось гнався за нами, ци ні. Я стласенно пелелякалася!

— Що тут діється? — обурено спитав пекар. — Чому вулицями шастають поштмейстер, лікар і поліцейський та інші наші земляки в чорних плащах із каптурами, сичать і намагаються викрасти дітей тим часом, як у маєтку бурґомістра повно футболістів? Мені це просто в голову не вкладається!

— Це результат ненаситности, ненависти й мстивости, — зажурено мовив пастор. — Боюсь, що це дуже давня проблема.

— Зараз нам треба набратися сили, — сказав Франс. — Найкраще, що можна зробити, так це приготувати смачну вечерю і лягти спати.

Вони накрили на стіл і мовчки повечеряли. Всі були неймовірно стомлені й дуже сонні. Постійне завивання бурі й ляпотіння дощу теж помалу стихало.

Поки всі прибирали зі столу, пані Діс підійшла до Фабіана і всунула йому в кишеню якийсь пакет.

— Я знаю, як ти любиш марципани, — зашепотіла вона. — Це особисто для тебе. Ти їх чесно заслужив.

Фабіан зрадів і з вдячністю її обняв. Тепер йому, на щастя, було що взяти з собою для Фелікса, бо ж він, напевно, зараз найдужче в світі хоче марципанів. Якби тільки швидше він зміг помчати до церкви!

Одразу після вечері діти піднялись нагору й полягали спати. Маленьку Лауру поклали в ліжко до Рози, а Віта, як за помахом чарівної палички, дістала ще кілька подушок і перин.

Усі вмент заснули, але Фабіан знов за якусь пару годин прокинувся. Цього разу він підхопився одним махом, узяв щось із шухляди письмового столу й спустився в кухню. Так само, як і минулого вечора, пастор сидів за столом і читав.

— Овва, ти часом не юний лицар святого Михаїла? — спитав він і усміхнувся. — Ти прийшов почути нову порцію ангелології?

— Ні, я подумав, що ви допоможете мені розгадати цю загадку, — відповів Фабіан і простягнув йому пергаментний звиток, який дав йому Фелікс.

Хлопець не зводив із пастора зацікавлених очей, коли той розгорнув звиток. Обличчя пастора змінилося.

— Звідки він у тебе? — спитав він.

Фабіан розповів Креспову історію, не згадуючи й словом про те, звідки в нього взявся звиток.

Пастор кивнув головою.

— Я шукав це хтозна-скільки років, більше, ніж ти собі гадаєш, — сказав він. — Якщо людина щось знає про ангелів, загадку відгадати не штука.

Фабіан зморщив лоба.

— Що ви маєте на увазі? — спитав він.

— За кожну річ у цьому світі, за кожне поняття лежить відповідальність на котромусь із ангелів, — відповів старий пастор і лагідно подивився на хлопця. — Між іншим, і за дні тижня. Знаменитий Михаїл, скажімо, відповідає за неділю.

І тут Фабіанові сяйнуло!

— А неділя — сьомий день! — вигукнув він.

Архангел Михаїл, що стояв над головним вівтарем, бачив усі кутки й закутки в церкві. Це ключик до загадки. Отже предмет загадки очевидно містився в церкві, а не десь інде.

Пастор Лінд кивнув головою.

— Саме так, — потвердив він. — Тепер ти все зрозумів. Загадка — то мовби лабіринт слів. Зачарований лабіринт.

Фабіан пильно подивився на пастора. Невже він розумів, на що здатен лабіринт у церкві? Пастор лише багатозначно кивнув головою.

— А за які дні відповідають інші ангели? — схвильовано спитав Фабіан. — Нам треба це знати, щоб знайти тайник! Зараз у нас є можливість знайти його до неділі.

— У таку негоду? — спитав пастор і похитав головою. — Коли на вулицях шастають викрадачі дітей? Це надто небезпечно.

— Тоді розкажіть мені, які ще є ангели, — попросив Фабіан. — Може, ми зможемо вичислити тайник і так.

— Ґабриїл відповідає за понеділок, Камаїл — за вівторок, Рафаїл — за середу, Сакиїл — за четвер, Анаїл — за п’ятницю, Касиїл — за суботу і Михаїл — за неділю, — скоромовкою проказав пастор.

— О’кей, — мовив Фабіан і прикусив губу. — А як звучатиме вірш тепер?

— Тут є один чотири п'ять

Десь поруч три і шість стоять

А сім — немов усіх пасе

День середліття вість несе

Зелений промінь — над усе

Два зирк туди і зирк сюди

Помітив трьох — сім шість один

Лиш каменя не бачить він

Зеленого з усіх сторін, —

прочитав пастор. Фабіан тремтячими руками вихопив звиток пергаменту.

— Припустимо, що понеділок — це один, а далі вівторок — два, то вийде ось що: Ґабриїлові, Сакиїлові та Анаїлові видно тайник. Рафаїл і Касиїл — десь поруч, Михаїл бачить усе, Камаїл бачить Михаїла, Касиїла і Ґабриїла… але тайника він не бачить. Ось що я про це думаю.

— Розумно кажеш, — кивнув головою пастор і пильно глянув на Фабіана. — Та звідки ти знаєш, хто є хто? На скульптурах у церкві не написано жодного імені.

— Я… просто це знаю, — відповів Фабіан і зашарівся. Потім став вичисляти далі: — Понеділок і вівторок, отже, Ґабриїл і Сакаїл перебувають у каплиці Вовка. Вони тайник бачать. Третій, хто бачить, відповідає за п’ятницю, — це Анаїл. Де він? Він висить ліворуч у нефі.

Фабіан схопив клапоть паперу й перо, що лежало на столі. Потім із пам’яти намалював церкву зсередини. І тут відгадка постала перед ним, як на долоні.

— Таж усі троє бачать каплицю Фенріса! — схвильовано вигукнув він. — Там сидять середа й субота, отже — Рафаїл і Касиїл. Вони поруч із тайником. Він має бути в каплиці Фенріса, бо останній ангел, Камаїл,