Читати книгу - "Худий"

Поновивши оренду на лабораторію і тримаючи приміщення порожнім, начебто в очікуванні Уайнента, він міг бути певним — цілком розумно, — що поховання не знайдуть, а коли таке випадково і трапиться, то опасистий містер Д. У. К., убитий Уайнентом — за цей час від трупа лишаться самі кістки й за скелетом неможливо буде визначити, гладким чи худим був небіжчик, — пояснить причину Уайнентової втечі. Розв'язавши собі руки, Маколей вигадав адвокатську довіреність і за допомогою Джулії поступово став прибирати до своїх рук гроші Клайда. Тепер знову потеоретизуємо. Джулії не до вподоби вбивство, вона перелякана, і Маколей починає в ній сумніватись. Саме тому примушує її розірвати з Мореллі, наче через ревнощі Уайнента. Він боїться, що в хвилину слабкості вона зізнається Мореллі, а що наближається, час, коли вийде на волю її близький друг Фейс Пепплер, занепокоєння Маколея зростає. Він був у безпеці, поки Фейс сидів за ґратами, бо Джулія ні про що таке не писала в своїх листах, знаючи, що вони проходять крізь руки начальника в'язниці, але тепер… Маколей розробляє план дій, та несподівано все летить шкереберть. У місті з'являється Мімі з дітьми, розшукуючи Уайнента, приїжджаю я і підтримую з ними зв'язок, тож Маколей вирішує, ніби я їм допомагаю. Убезпечити себе від Джулії можна, тільки прибравши її. Поки вірогідно?

— Так, але…

— Хто ступив на слизький шлях, вже не звертає, — запевнив я. — Коли він їхав тоді до нас на ленч, то подзвонив у свою контору, удавши із себе Уайнента, й призначив побачення в готелі «Пласа» — це було зроблено з метою засвідчити присутність Уайнента в місті. Від нас Маколей вирушає до «Пласи», де розпитує службовців, чи не бачили вони Уайнента, щоб усе виглядало правдиво; з цією ж метою зв'язується по телефону зі своєю конторою і запитує, чи не озивався більше Уайнент, а тоді дзвонить до Джулії. Вона повідомляє, що чекає Мімі і що та не повірила, ніби Джулія не знає, де ховається Уайнент, — Джулія, певно, виглядає схвильованою. Маколей вирішує, що не можна дозволити їм зустрітись. Він приїздить до Джулії і вбиває її. Стрілок він жахливий. Під час війни я переконався в цьому на власні очі. Певно, з першого пострілу він не влучив, куля розтрощила телефон, чотирма іншими він смертельно поранив дівчину, але, мабуть, подумав, що вбив, до того ж мусив ушитися до приходу Мімі, тож підкинув шматок Уайнентового ланцюжка як вирішальний доказ — а що зберігав його протягом трьох місяців, то виникає думка, що й убивство Джулії було заплановано із самого початку, — і прожогом кинувся до контори Германа, де, скориставшись обставинами, заробив собі алібі. Маколей не врахував дві речі, котрі важко було передбачити: по-перше, Нунгейм, який крутився біля будинку Джулії з надією перестрінути дівчину, бачив, як Маколей заходив до її квартири, а можливо, і чув постріли, по-друге, Мімі, природжена шантажистка, приховала ланцюжок, аби витиснути гроші з колишнього чоловіка. Ось чому Маколею довелося поїхати до Філадельфії й надіслати звідти мені телеграму, одного листа собі й одного — тітці Алісі — все для того, щоб Мімі, вирішивши, ніби Уайнент накидає на неї підозру, розлютилась і представила поліції докази проти нього. А проте бажання Мімі дошкулити Йоргенсену трохи не перекреслило цей план. До речі, Маколей знав, що Йоргенсен це Келтермен: відразу по вбивстві Уайнента він найняв детективів, щоб ті розшукали Мімі з дітьми в Європі — потенційно небезпечних спадкоємців, — і сищики встановили, хто такий Йоргенсен. Ми знайшли їхні рапорти в паперах Маколея. Він, зрозуміло, запевнив, що збирав інформацію для Уайнента. Отаке. Далі його став непокоїти я, моя впевненість у невинності Уайнента і…

— А чому ти був такий упевнений.

— Хіба став би він обливати брудом у своїх листах Мімі, яка приховала викривальний доказ проти нього? Ось чому я вирішив, що ланцюжок підкинуто, єдино — аж надто я підозрював Мімі. Мореллі теж завдав клопоту Маколею: відмовившись наговорити на будь-кого заради власного порятунку, він повернув слідство в небажаний бік. Урятувала Мімі, яка знову накинула підозру на Уайнента, виключивши решту версій. Підозра Уайнента у вбивстві виключала будь-який сумнів, що він мертвий, і якби Маколей насправді його не вбив, не було б і наступних злочинів. Найочевидніше у цій справі, ключ до неї — передумова, що Уайнента вбито.

— Ти хочеш сказати, що знав про це із самого початку? — спитала Нора, похмуро блимнувши на мене.

— Ні, люба, і мусив би спекти раків через свою сліпоту, та щойно я почув про труп під підлогою лабораторії, не вагався, чи не убачать там жіночі рештки, а оголосив, що це рештки Уайнента. Ось так. Бо інакше бути не могло.

— Ти, певно, страшенно втомився. Від того і розповідаєш так плутано.

— Ну от, а далі він мав клопіт з Нунгеймом. Той виказав Мореллі, щоб прислужитися поліції, а сам зустрівся з Маколеєм. Тут я знову розмірковую, сонечко. Мені подзвонив такий собі Альберт Нормен, і наша з ним розмова раптом урвалася гуркотом на іншому кінці дроту. Я міркую так, що Нунгейм прийшов до Маколея і зажадав відкупу за мовчання, а коли Маколей спробував його провести, попередив, що зробить йому гірше, і зателефонував мені, щоб домовитись про зустріч і продати інформацію, — тут Маколей вихопив трубку і щось таки дав Нунгейму, а то й лише пообіцяв. Коли ж ми з Гілдом притисли Нунгейма, він дременув від нас, щоб подзвонити Маколею і зажадати чогось конкретнішого, можливо, грубих грошей, обіцяючи умитися з міста якнайдалі від наших довгих носів. Те, що він дзвонив того дня саме туди, ми встановили — телефоністка Маколея пригадала, що дзвонив містер Альберт Нормен, після розмови з яким Маколей відразу кудись пішов, — тож нема чого ставитися зневажливо до… моєї реконструкції подій. Маколей не був таким дурним, щоб довіритись Нунгейну, навіть заплативши йому, тож заманив у місце, обране, мабуть, заздалегідь, і там уколошкав, вирішивши і це ускладнення.

— Можливо, — погодилася Нора.

— Це слово доведеться раз у раз вживати в цій справі. Лист до Гілберта мав на меті показати, що в Уайнента був ключ від квартири дівчини, а посилати Гілберта туди потребувалося для тою, щоб він напевне потрапив до рук поліції й мусив викласти й про лист, і про ключ. Мімі зрештою розповіла про ланцюжок для годинника, але разом з тим породила і нову турботу. Вона переконала Гілда поширити підозру і на мене. У мене є думка, що Маколей приходив до нас сьогодні зранку зі своїми дурницями, аби