Читати книгу - "Вбивство у Східному Експресі"

Тривалий час ми готували свій план. Спершу ми намагалися дізнатися, де переховується Ретчетт. Врешті-решт, це вдалося Хардману. Потім ми спробувати зробити так, щоб він найняв на роботу Мастермана та Мак-Квінна — або хоча б когось одного. Після цього ми порадилися із батьком Сюзанни. Полковник Арбетнот наполягав, що нас має бути саме дванадцять. У нього все повинно бути по порядку. Спершу він не схвалив ідею його заколоти, але це звільняло нас від багатьох незручностей. Батько Сюзанни був із нами. Вона була його єдиною дитиною. Ми знали від Гектора, що Ретчетт буде повертатися зі сходу Східним Експресом. Так як П’єр Мішель там працює, ми не могли впустити такий шанс. Також це дозволяло виключити підозри на когось невинного.

Чоловік моєї доньки знав про це та наполіг, що теж хоче взяти в цьому участь. Гектор зробив так, щоб Ретчетт їхав саме в той день, коли працюватиме Мішель. Ми викупили усі квитки у вагоні Стамбул — Кале, але одне ми не змогли купити. Воно було зарезервоване для директора компанії. Містер Гарріс, авжеж, це міф. Ми не могли допустити, щоб у купе Гектора був якийсь незнайомець. Але тут в останню мить з’явилися ви…

Вона стихла.

— Отже, — сказала вона, — тепер вам усе достеменно відомо, містере Пуаро. Що ви збираєтеся робити з усім цим? Якщо можливо, чи не могли б ви збрехати, щоб зробити лише мене винною? Я б його заколола більше, ніж двадцять разів. Це не лише тому, що на ньому кров моєї доньки та її дітей, в тому числі ненародженого, які могли зараз бути веселими та радісними. Більше того: було багато інших викрадених дітей, крім Дейзі, і в майбутньому могли бути й інші. Усі засудили його — ми лише виконали вирок. Не варто вплутувати сюди інших. Усі ці бідолашні люди — Мішель, Мері та полковник Арбетнот — вони кохають один одного.

Її голос звучав неперевершено — ці переповнені емоції підкорили Нью-Йоркську публіку.

Пуаро поглянув на своїх друзів.

— Ви директор компанії, мсьє Бук, — сказав він. — Що ви скажете?

Мсьє Бук почав говорити.

— На мою думку, містере Пуаро, — почав він, — перша ваша теорія була правильнішою. Думаю, саме цю версію ми надамо югославській поліції. Ви згодні зі мною, лікарю?

— Абсолютно згоден, — відповів лікар Константин. — Зважаючи на медичні факти, я там допустив одну-дві невеликі неточності.

— Тоді, — сказав Пуаро, — я розповів вам розгадку цього вбивства та можу трішки відпочити…