Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Янові скарби 📚 - Українською

Читати книгу - "Янові скарби"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янові скарби" автора Роджер Пілкінгтон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 58
Перейти на сторінку:
сказав Пітер. — Тобі просто привиділося.

— Ні, не привиділось. Кажу тобі, я бачила його. Я впізнала б його де завгодно по чорному волоссю і вусиках

— Ти певна?

— Цілком.

— А ти, Керол, бачила його? — спитав Пітер.

— Далебі, я на них не дивилася, — зізналась Керол.

— Я знаю — це він, — наполягала Джіл. — Я анітрошечки не сумніваюся.

— Гм… Справи кепські, якщо це так.

— Слово честі, це він, — повторила Джіл. — Те ж саме обличчя.

— Виходить, вони знову наздогнали нас, — сказав Пітер і пояснив Віллему, за яких обставин дівчатка вперше спіткали рибалку. — Це означає, що вони почнуть переслідувати нас і…

— Якщо треба, ми можемо почекати «Двох братів» розповісти все моєму батькові, — запропонував Віллем. — Але, по-моєму, краще йти далі, поки ці люди не мають змоги добратися до нас. Тут їм нас не наздогнати.

— І, може, ми знайдемо скарби раніше, ніж вони доберуться до нас, — підтримала його Керол. — В усякому разі — спробуємо. Вони не посміють заподіяти нам шкоди — навколо стільки човнів.

— Куди тепер? — спитав Майкл, бо вони підійшли до того місця, де фарватер роздвоювався — ряди бакенів повертали праворуч і ліворуч.

— Праворуч, — відповів Віллем, — і тримайся середини фарватера, там, де йдуть он ті судна.

Пітер не відривав погляду від вертольота, що зникав удалині.

— Не можу ручитися, — сказав він, — але мені здається, що вертоліт приземлився десь на тому острові, за містом з дзвіницею… ти згадував його назву.

— Зирикзе?

— Еге.

Шукачів скарбів охопило тривожне передчуття. Тільки в кінофільмі цікаво подивитися або в пригодницькій повісті прочитати, як когось, а не тебе, переслідує сповнена рішучості зграя злочинців, використовуючи підозрілих моряків і навіть вертоліт. Коли ж таке трапляється у житті, то це тобі не забавки! Зовсім ні! Обличчя Джіл здавалося змученим і стривоженим, коли вона дивилася в той бік, де зник вертоліт, Керол теж була стурбована, хоч і намагалася зовні зберігати витримку. Пітера гнітила думка про відповідальність за безпеку інших, і навіть та щаслива обставина, що Віллем був з ними, не зменшувала його тривоги. Тільки Майклові все ще здавалося, що куди цікавіше, коли за тобою женуться бандити, аніж тихо й спокійно, в цілковитій безпеці шукати скарби. Він уявляв собі, як передаватиме зграю небезпечних злочинців — руки й ноги у них зв'язані — працівникам Скотленд-ярду, що зібралися на чолі з його батьком і захоплено дивляться на це.

— Мабуть, краще збільшити швидкість, — запропонував Пітер. — Гірше від цього не буде.

Він до краю відкрив дросельну заслінку, і «Норець» помчав уперед, високо піднявши ніс над невеличкими хвилями, що бігли від каравану рейнських барж, які проходили з правого борту, прямуючи з вантажем до Антверпена.

— Гляньте, пароплав! — вигукнув Майкл.

З-за повороту до них повільно наближався двопалубний пароплав; біля поручнів скупчилися люди, а на передній палубі стояло кілька автомобілів.

— Це той пароплав-пором, — пояснив Віллем. — Він заходить на кожен острів по дорозі до Волхерена.

Майкл зачаровано дивився, як судно пливло каналом, долаючи могутнім корпусом швидку зустрічну течію. Пароплав майже порівнявся з ними, коли Майклові гострі очі помітили напис на борту.

— Пітере, Керол, всі, всі, дивіться! Он ключ до шифру! Дивіться! — Він показав на напис, і діти, нічого не розуміючи, витріщилися на нього — «Duivel» — це ж «Диявол»! Ми бачили це слово у Біблії в Брюгге.

— Ай справді! — крикнула Керол й аж підскочила на радощах. — Там написано: «Волхерен, Бевеланд, Дюйвеланд, Філіппсланд, Віллемстад», — затинаючись, прочитала вона написи на борту порома. — «Duivel»— «Диявол». Тепер все ясно і щодо святого Філіппа.

— Їй-бо, твоя правда! — зрадів Пітер. — Молодець, Майкле! Ну н гострий у тебе зір!

Віллем був украй здивований усім цим, і Джіл швиденько розповіла йому про зашифрований запис.

— Принесіть їх сюди! — наказав Пітер.

Джіл і Керол удвох помчали вниз і повернулися з шифрованим записом і тими віршами з Біблії, на які посилався Ян.

— Це Дюйвеланд, — Віллем показав на острів ліворуч, — а Філіппсланд напроти. Он там. — Він показав на низовинний острів, відгороджений від моря високою стіною. — Дюйвеланд ліворуч, Філіппсланд праворуч. Фарватер проходить між ними.

— Ось вірші з Біблії, — сказала Джіл, задихавшись від бігу. — «І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов од нього до часу». Це перший.

— А другий ось який, — додала Керол. — «А той відказав: «Як же можу, як ніхто не напутить мене?» І впросив він Філіппа піднятися та сісти з ним». Це, звичайно, острів святого Філіппа.

— По-моєму, цілком ясно, що Ян вибрав ці вірші тільки заради слів «Диявол» і «Філіпп», — сказав Пітер. — Решта — просто нісенітниця.

— Правильно!

— Отже, вони стосуються місця, де сховано скарби.

— Звісно, вони можуть стосуватися пароплава, — подав думку Майкл.

— І це можливо, — подумавши, відповів Пітер, — але навряд чи може щось бути схованим стільки років на пароплаві-поромі.

— А чи немає в запису ще яких вказівок? — спитав Віллем.

— Є, — разом відповіли Керол і Джіл. — Але ми не можемо їх розгадати. Далі йдуть якісь літери — КтКр. Осі: глянь, — Керол подала Віллему свій аркуш і тицьнула пальцем в незрозуміле місце.

Загадкові літери справили на Віллема незвичайне враження. Він витріщив очі, потім кинув швидкий погляд у вікно стернової рубки. «Норець» саме прямував до вузької протоки між Дюйвеландом і Філіппсландом. Віллем вирвав у Майкла штурвал і круто повернув катер.

— Гей, — гукнув Майкл, побачивши, що «Норець» мчить прямо через канал до протилежного берега. — Куди ти нас ведеш?

Але Віллем тільки усміхався.

— КтКр, КтКр! — раз у раз повторював він і весело посміювався.

— Ти хочеш сказати, що й справді знаєш, що означає КтКр? — спитала Керол.

Віллем у відповідь не сказав ні слова і засвистів якусь пісеньку.

1 ... 46 47 48 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янові скарби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янові скарби"