Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш 📚 - Українською

Читати книгу - "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Його зухвала дівчинка" автора Джулія Ромуш. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 54
Перейти на сторінку:
Розділ 21.

Я не повинна відчувати того, що зараз відчуваю і мені ніколи не слід забувати, хто стоїть переді мною. Це найнебезпечніший з людей. Мій нічний жах. Похмура хмара на моєму чистому небі. Шматок лайна на вистриженому весняному лужку. Це Роберт Янг і я довгі роки переконувала себе в тому, що гіршого за нього в моєму житті немає і бути нічого не може, але чому я тоді млію в його обіймах й не зводжу погляду з губ?

Кожна секунда тягнеться болісно довго, поки він по міліметру наближається, і я дивом стримуюсь, щоб не взяти ініціативу у свої руки. Не роблю цього тільки тому, що не хочу дурепою почуватися і давати приводу для знущань. Він же буде з мене знущатися, тут до ворожки не ходи.

- Така ти мені подобаєшся більше. - Я не встигаю відреагувати на його слова, тому що губи Роба впиваються в мої поцілунком, який я собі навіть уявити не могла.

Все так дико і первісно, ​​що думки відносяться геть і залишають мене беззахисною перед цим змієм спокусником. Звідки він так добре цілується? Звичайно, досвід у нього великий у поцілунках.

Мені так добре, але від цих мимовільних думок ще й так страшно неприємно, ніби оцту в чай ​​хлюпнули. Це протверезить і як би не хотілося зробити навпаки, але я перша його відштовхую. Різко б'ю у груди й від несподіванки Роб робить кілька кроків назад. Завжди б бачити його таким розгубленим як зараз. То наш поцілунок на нього так подіяв? Що, невже я така красуня, що він навіть дар мови втратив?! Гляньте-но, навіть отрутою не розкидається.

- Я піду, мені час. - У будь-якій незрозумілій ситуації краще тікати, тож я збираюся зайнятися саме порятунком своєї шкірки. - З тебе і цього достатньо як застава за допомогу!

Здається, Роб починає приходити до тями швидше, ніж мені потрібно і ледве не хапає мене за руку, але я встигаю втекти.

- Виштребенька! - Кричить мені в слід. - Алісо, стій!

Здається, ще й біжить, але зараз лунає дзвінок і з аудиторій починає вивалювати народ, так що я швидко розчиняюся в натовпі.

Налаштовую себе на те, що мені не можна думати про те, що сталося, і краще це навіть не намагатися аналізувати. Найправильніше буде відірватися і я згадую, що у мене є одна дуже важлива і невідкладна справа, на ім'я Патрік і під кодовою назвою "Аліса в країні науки".

Швидко пишу йому повідомлення та біжу до бібліотеки. Це місце я вибрала не попросту, там Янга зі свічкою в руках не застигнути, так що моє очікування та перебування цілком безпечне. Навіть у цьому плюси свої є. Наприклад, якщо хтось з викладів проходитиме, то подумає, що я дуже віддана навчанню. Дрібниця, але може зіграти мені на руку, адже я працюю на свій авторитет... Якого в мене немає.

Патріка немає досить довго і я реально подумую, що краще взяти якусь книгу і саморозвиватися, якщо чекати ще невідомо скільки. Інтелектом теж потрібно вміти перемагати, а не лише рухами в такт музиці, хоча останнє ефективніше та простіше.

Я беру з полиці найширший томик і ховаюся за нього, поки що, вдаючи що читаю. Як шпигун виглядаю і сканую кімнату, але Патріка все немає та немає, і я починаю так хвилюватися, що вирішую йому зателефонувати. Як не дивно, буквально відразу чую вібрацію позаду й обертаюся на сто вісімдесят.

- І давно ти тут сидиш?

- Хвилин двадцять. - Я рота від шоку відкриваю і тільки хочу почати сваритися, як Патрік своєю милістю просто вражає наповал.

- Ти така прикольна, ти знаєш про це? Ти мені дуже подобаєшся...

- Тож ти сидів у засідці й стежив за мною?

– Я спостерігав. - Хлопець рухає стілець і підсідає ближче, опиняючись на одному рівні зі мною.

- Я через це на лекцію запізнюся, а ти ж знаєш, що для мене зараз важлива думка кожного викладача.

- Не хвилюйся ти так, я ж сказав, що допоможу. - Патрік відразу стає серйозним і простягає руку вперед. Чекає, але я повільно розумію від усього цього, тому дивлюся на нього, - заліковку давай.

- Так, так, точно. - Геть-чисто все з голови випало. Через цього Янга мозок як діряве решето. - Тримай.

- Тобі треба буде прийти її забрати після десятої вечора.

- Чому так пізно? - Це мене трохи насторожує, бо після комендантської години у мене можуть розпочатися проблеми, якщо застукають за межами свого блоку.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 46 47 48 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"