Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

- Аааа, - простягла трохи засмучено. - Про мене все ще балакають?

- Про вас весь час балакають, відколи ви приїхали разом зі мною, - посміхнувся принц Асгард.

- Отже, є і ваша вина в тому, що моїй персоні ніяк не дадуть спокою? - задала йому провокаційне питання, ховаючи на полиці нещодавно знайдену книгу і вдаючи, що вишукую, чого б ще почитати. Подумки запам'ятовуючи її місцезнаходження.

Про портали прочитаю, коли поряд не буде принца.

- Непряма вина є, - спокійно підтвердив Дракон, тільки-но додав: - Але ви і без мене добре справляєтеся.

- Це все походить від незнання палацових правил, - завернула я розмову в потрібне русло. – Ось, якби знайшлася людина, яка б змогла мені в цьому допомогти.

Він усміхнувся, зрозумівши мій натяк.

- Боюся, що я не помічник вам у цій справі. Я також далекий від палацового етикету, проводячи більшу частину життя на полі бою.

- Жаль, доведеться звернутися до когось іншого, - промовила, важко зітхнувши і надувши сумно губки.

На мій подив, принц піддався на чисто жіночий прийом, довго відповіді чекати не довелося, зреагував миттєво.

- Навіщо ж хтось ще? - він пройшовся вздовж полиць, шукаючи потрібну книгу. Зупинився і, діставши важкий томик, додав: - Ви ж любите читати? Ми можемо разом просвітитись у питанні етикету та палацових правил.

Виявляється, принц може бути милим, коли не підозрює мене у всіх смертних гріхах.

Мені й шукати не довелося, ось що означає скористатися ситуацією. Тільки слово «разом» трохи збентежило.

Підійшла ближче, глянула на обкладинку книжки, що він знайшов.Назва була довга і хитромудра, але, коротко це було зведення палацових правил. Тільки товщина фоліанту не залишала жодного шансу вивчити його найближчим часом.

- Думаєте, ми здолаємо це до балу? - запитала з сарказмом, відступивши назад. – Тут на рік вистачить вивчати.

- А ви кудись поспішайте? - приголомшив мене питанням його високість і я мимоволі стривожилася, невже знову взявся за читання думок. Чи встиг він щось побачити, коли я про портали читала?

- Куди мені поспішати? - кинула байдуже, одразу ж відвернулась і почала розглядати дорогі обкладинки, проводячи пальчиками по книгах. - Просто на прийомі не хочеться зганьбитися.

- Тоді ми спочатку вивчимо все, що стосується балів та прийомів, - запропонував його високість.

Занадто він по-хорошому до мене ставиться, це трохи напружує. Може, щось задумав?

- Чому ви до мене такі добрі? Ви нарешті мені повірили? - запитала його прямо, не люблю ходити навкруги.

- Повірив? - перепитав він спантеличено, мабуть, думав у цей момент зовсім про інше.

- Так. Ви перестали мене допитувати і загрожувати щоразу, - пояснила йому, поправляючи свічку, що трохи покосилася, на столі. Дивно, але останнім часом мені став подобатися запах воску, що горить.

- Я не довіряю нікому, - видав принц, підійшов до мене ближче і додав. – Просто змінив тактику.

Який відвертий. Не боїться, що я можу змінити ласку на гнів після його слів.

- Ви так просто мені про це говорите? - перевела на нього здивований погляд, для цього довелося трохи задерти голову, стояв він зовсім поряд.

- Так! - відповів він, провокаційно-пильно дивлячись на мої губи.

Серце одразу почало стрибати, по тілу пройшла хвиля жару. Я зовсім забула, що хотіла на це відповісти, щось мабудь їдке на язиці крутилося, тільки все вилетіло з голови за секунду.

Нестерпно захотілося, щоб він мене поцілував. Так і завмерла, не в змозі відвести погляд.

Принц почав повільно нахилятися, ще мить… Я навіть очі заплющила, передчуваючи вже це божевілля, якому не вміла чинити опір, та й не хотіла.

Але в цю мить почувся гуркіт, я відразу ж відскочила вбік, ще й книжкою прикрила збентежене обличчя. У бібліотеку з шумом увалився, тягнучи перед собою величезний кошик, маленький принц і радісно проголосив:

- Я приніс!

- Який ти швидкий! - погано приховуючи досаду, простяг Дракон.

- Так! – не помітивши докору, вигукнув Вовченя. - Я прискакав раніше за всіх, вони там ще десь ледве плетуться.

- Молодець! - похвалила я хлопця, намагаючись не дивитися на Асгарда, під його поглядами ставало жарко. Щоб приховати незручність, поцікавилася у Халгера:

- Що там у тебе?