Читати книгу - "Гра почалась 2. Місто Сонця, Євгеній Шульженко"

Клітки відчинили та дали змогу дітям вилізти з них. Видали кожному по дерев’яній палиці, доволі довгі та міцні. Вчорашню зброю не давали, та Мілана була цьому рада. Її дивні мотузки з вузлами визивали більше питань, ніж користі. Та й для хлопця біта була доволі важкою, не обдумане її використання могло призвести до жахливих травм. А це останнє, чого бажали діти племені Вітрів.

Отже, Гра почалась. Мілана та Ілля були звільнені біля лабіринту з сіном. Піраміда була майже в самому кінці поля, з іншої сторони. Та вже було чути вигуки чемпіонів, що розбігались по локаціям, аби завадити воїнам племені Вітрів стати королями гори.

Один чемпіон-хлопець, підбігав до дітей зі сторони входу в лабіринт, та у них був час першими заскочити до стін з сіна. Домовились, що битись один на один чи один на двох значно простіше, чим з цілим натовпом. То ж прикривши свої спини, Мілана та Ілля розвернулись до чемпіона. Хлопець був худий та високий, в руках тримав гумову палицю, почав махати нею та кричати. Пам’ятаючи, що гума добре відбиває дерево, в момент першого удару, діти схрестили палиці, та віддача пішла на обох. Відбили. Потім Ілля опустився на коліно, та вдарив чемпіона палицею по ногам. Той відскочив в сторону, але не очікував ще одного удару від Мілани. Було зрозуміло, що битись з двома хлопця не вчили. Отримавши удар по нозі, впав на штучну траву. Ілля підскочив то вдарив по відкритому боку. Чемпіон випустив палиць та схватився за бік. Впав на спину та не рухався. Дівчина миттєво підскочила та нанесла удар палицею по шиї, не сильно, але так щоб він втратив свідомість.

Ілля відкинув свою палицю за паркан поля та вхопив гумову палицю. Діти ж розвернулись та побігли в лабіринт. Мілана трохи пам’ятала коридорчики лабіринту, коли побачила гру з трибуни. Блукали не довго, та на першому виході їх вже чекали два чемпіони.  Була одна дівчина, що тримала гумову палицю, та хлопець з битою.

Дівчина маленька та худенька, років десяти, але всміхалась вона якось дуже зухвало. Хлопець кремезний, грався м’язами, перекидаючи биту з однієї руки в іншу. Саме жахливе, що в погляді цих двох чемпіонів не було нічого дитячого та веселого. Чим вони краще дорослих? Що ж наробив Євген? Він створив не дитячий рай, а якесь доросле ігрище, де немає жалю чи зацікавленості. Біль, лють, бій.

Дівчина накинулась на Мілану, та вдарила своєю палицею. Командирка племені Вітрів легко відбила удар, але відчула страшну силу дівчини, не дивлячись на те, що вона була доволі скромної статури. Мілана зробила випад вперед, давши можливість дівчині спокійно відбити палицю. Та в цьому була і хитрість. Як тільки дівчина відбилась, не встигла відвести руку назад. Тому в цю мить, Мілана крутнулась навколо себе та вдарила палицею прямо в коліно чемпіонки. Та закричала та впала, схопившись за коліно, заплакавши. Командирка племені Вітрів підскочила до дівчини, та вихопила палицю, кинула за лабіринт. Чемпіонка підняла голову на дівчину, та крізь сльози попросила не бити. Мілана вказала рукою в сторону, куди тій треба відповзти. Дівчина подивилась за рукою та швидко поповзла в сторону.

В цей момент Ілля бився з хлопцем з битою. На ділі виявилось, що кремезний чемпіон не такий вже й страшний. Відбивався мляво, пропускав удари. Через час він оступився та впав на спину. Іллю ж Мілана не встигла зупинити, тому гумова палиця обрушилась на голову чемпіона. Кремезний хлопець вхопився за голову, де вже була велика шишка та почав кричати, благаючи про пощаду. Біта також полетіла за лабіринт, та було чути як вона зустрілась з залізним парканом, та впала на землю.

Діти побігли далі, лабіринтом, до другого виходу, що вів прямо до скейт-парку. Мілана та Ілля відчували втому, але адреналін, що виробляли їх дитячі тіла були напруженими та бадьорими.

Стадіон то замовкав то вибухав аплодисментами. Інколи можна було почути «Нам потрібні діти!», інколи просто радісні викрики після вдалого удару. Кожна поразка чемпіона зустрічалась шаленим гупотінням ногами по трибуні. Діти жадали хліба та видовищ. Вони їх отримували в повній мірі.

Воїни племені Вітрів вискочили з лабіринту, та на шляху зустріли дівчину з мотузками, на кінці яких були вузли. Вона махала ними швидко та вправно. Але як тільки Мілана підставила свою палицю, обперши інший кінець о підлогу, та зафіксувала. Мотузки накрутились на палицю, після чого дівчина миттєво висмикнула зброю з рук чемпіонки. Очі дівчини стали такими великими, що коли Ілля різко гупнув ногою та піддався до чемпіонки, розвернулась та побігла в сторону виходу з стадіону.

Діти розсміялись та рушили далі. На скейт-парку Мілану та Іллю очікувало двоє хлопців та одна дівчина. У всіх, в руках були дерев’яні палиці. Діти виглядали на десять-одинадцять років. Один хлопець був розгублений, а от інші чемпіони тримались впевнено. Побачивши колишніх полонених, закричали та замахали палицями.

Мілана та Ілля розділились та почали оббігати скейт-парк. Чемпіони не хотіли втрачати будь-кого, тому були вимушені теж розділитись. Дівчина та розгублений хлопець побігли до Мілани. Оскільки вони чекали на рампі, на самій вершині, дівчина стрибнула на пологу поверхню та зісковзнула вниз. Хлопець повторив цей же прийом, але чи то взуття у нього було таке, чи ноги поставив не правильно – але він крикнув та полетів головою вниз, в середину рампи. Глухий удар об підлогу. На мить, дівчина-чемпіонка повернула до хлопця та впала на коліна біля нього. Мілана ж не підходила, спостерігала зі сторони.

Нажаль, хлопець не рухався. Чемпіонка відклала зброю та почала його штовхати.  В цей момент Мілана підскочила та пообіцяла не бити. Подивившись на хлопця, вона побачила як в того піднімаються груди. Він дихає. Але на шиї відкрився страшно темний синець. Було зрозуміло, що відбулось страшне – він пошкодив шию при падінні. Але спокійне розміряне дихання вказувало на те, що вірус, не дивлячись на його страшну силу, тільки що захистив чемпіона від страшної травми, після якої не кожен зможе викарабкатись.