Читати книгу - "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Поруч з нами з'являється невідомий чоловік з камерою у руках якою щойно нас сфотографували. В моїй голові одразу з'являється догадка і я запитую у чоловіка.
— Антоне хто цей чоловік? — я уважно розглядаю незнайомця.
Середнього зросту, стильно вдягнений, акуратно причесаний, схожий на гея, — одразу видно творча людина.
— О, прошу вибачення за цей конфуз! Ви просто так гарно в кадрі виглядали що я не стримався й сфотографував вас,— заговорив незнайомець з легким англійським акцентом в мові. — Мене звуть Даніель, я фотограф. Ваш чоловік найняв в для сьогоднішньої фотосесії.
— Фотосесії!? — почувши це слово я не аби як здивувалася й зраділа. — Як ти...!? Це ж одна з моїх мрій! — радощі переповнюють мене тому я не втримуюсь і кидаюся на шию до Антона з поцілунком в губи.
— Радий що тобі подобається! — тихо шепоче чоловік мені на вухо, а в мене в животі починає скручувати від його шепоту. Нервово усміхнувшись відсторонюю й підходжу до фотографа.
— Ну то що почнемо? Мене цікавить чи є у вас вже якийсь план фотосесії? — цікавлюся я.
— Так ми з вашим чоловіком заздалегідь обговорили кілька ідей і підготували все для їх втілення. Але якщо маєте якісь побажання, то я готовий вислухати, — відповідає мені Даніель з усмішкою на обличчі.
— Ем. Давайте спершу те що ви запланували зробимо, а потім можливо в мене залишиться кілька ідей. Підходить? — говорю я голосніше аби й Антон міг добре почути.
Оглядаюся на чоловіка й бачу як він усміхається тримаючи руки в кишенях штанів. Я легенько кивнула головою й Антон підійшов до нас й поклав свою руку на мою талію.
— Ну що ж розпочнемо? Так ану не рухайтеся... Антоне трішки голову в бік дружини... так! Юлю глянь на чоловіка. Чудесно, просто чудесно! Ви дуже фотогенічна та гармонійна пара! — говорить нам фотограф.
Близько трьох годин тривала фотосесія по задуму фотографа й Антона. Чесно кажучи це виявилося більш втомливо ніж мені здавалося доти. Але я була задоволена результатом. Коли Даніель повідомив що ми відфотографували все що було задумане я хоч і була трошки втомлена й соромилася все ж вирішила спробувати.
— Даніель! Слухай в мене є ще одна ідея для фото... яку... ну я б хотіла... — почала я комкаючи руками тканину сукні.
Фотограф глянув на мене зацікавленим поглядом, а потім лукаво всміхнувся присунувся ближче.
— Це щось еротичне? — тихо запитав.
— Ну типу того, — тихо відповіла.
— Хм! Мила тут немає чого соромитись! Якщо хочеш показати нам камеру пристрасть, то показуй! В цьому нічого такого! Тим паче коли маєш таку вроду як в тебе й твого чоловіка, — він випрямився й заговорив трошки голосніше. — Ну то що якого саме стилю хочеш фото? НЮ?
— Ем. Поки ні. Я ще не готова аж до такого відкритого формату! Я хочу щось на межі. Щось таке... Як...
— Я зрозумів тебе! — він усміхнувся. — Йди до чоловіка й скажи йому нехай розстібне ґудзики на сорочці й ремінь на штанах нехай відкриє. А тобі поки нічого робити не варто, — закомандував фотограф.
В мене давно була така ідея фотосесії. Ще до появи Антона. Але для її втілення постійно чогось не вистачало то фотографа, то партнера, то грошей. Я пояснила чоловікові що робити й ми почали фотографуватися. Даніель не збрехав і дійсно зробив усе та як мені хотілося в фантазіях. Ну що скажеш він дійсно — майстер своєї справи! Антонові теж прийшлася до смаку моя ідея. Він допомагав придувати сюжетики, пози. Ще півтори години роботи й ми всі змучені та зголоднілі поїхали по домівках ну я так спочатку подумала. Чоловік частково розрахувався з фотографом пояснивши що такі були умови. Половина суми після зйомки інша після отримання фото.
— Ну що тобі сподобалося? — слідкуючи за дорогою запитує мене Антон поки ми їдемо додому.
— Так! Дуже! — під ефектом від пережитого радісно вигукую.
Решту дороги я ділюся своїми враженнями від фотосесії. Розказую про якісь окремі моменти які мені запам'яталися. Антон теж ділиться зі мною враженнями.
— Так. Але особливо мені сподобалися останні кадри. Взагалі вся ідея з фотографіями, — говорить чоловік з лукавою усмішкою.
Я нічого не відповідаю, а лише задоволено усміхаюся. В мене й сумнівів не було в тому, що йому сподобається. Ми під'їжджаємо до одного з невеличких кафе в центрі міста.
— Приїхали! — повідомляє Антон глушачи мотор і відстібуючи пасок безпеки.
— А ми хіба не додому? — дивуюся я.
— Ні! І не скоро поїдемо. В мене ще є кілька планів на сьогодні. Я вирішив вбити кількох зайців одночасно. І побачення організувати й від сина відпочити. Не дивися на мене так! Тобі потрібен цей відпочинок. З мамами я про все домовився! Добре, ходімо вже, бо я дуже зголоднів! — чоловік вилазить з машини та відчиняє мені дверцята потім подає руку.
Після слів Антона про сина в мене в середині з'явилася якась гіркота і відчуття провини перед сином. Гарний настрій зник як і метелики у животі. Він ще маленький і йому потрібна мама! А я тут розважаюся. А якщо йому погано там без мене? І що значить якщо! До кафе я заходжу вже понурою. Ми сідаємо за столик і нам приносять меню. Я мляво оглядаю його вміст, а потім кладу на стіл і звертаюся до чоловіка.
— Антоне, дякую за такий чудовий ранок. Але я хочу додому.
— Чому щось не так? — чоловік дивиться на мене переляканими очима.
— Ні! Просто... Я мама. Там Гришко він...
— З ним все чудово! Не віриш прямо зараз подзвони мамі по відео зв'язку і переконайся. Юль! В цьому нічого такого не має, це нормально що батькам час від часу потрібен відпочинок від дітей, — чоловік накриває своєю долонею мою. Його рука приємно гріє. — Я знаю що як мамі тобі важко залишити сина. Але як жінці тобі це потрібно.
— Не знаю. Це якось... — в мене не виходить підібрати слова.
Мозком я розумію що Антон правий. Я й сама помітила що забагато часу наодинці з сином починають мені шкодити, але ці відчуття в середині. Не дають мені спокою. Мені постійно здається що щось може статися погане.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт», після закриття браузера.