Читати книгу - "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"

Жінка вийшла на палубу і, ні за що не тримаючись, розкинула руки в сторони. Її волосся і сукня, вже й так мокрі, почали прилипати до тіла. — Мамо! — Відчувши щось недобре, леді Белла вибігла слідом за леді Лавінією.

Пані Жизель підняла голову і під спалахом блискавки, що осяяла небо, побачила Беллу, яка намагалася допомогти леді Фейрфекс підвестися на ноги:

— Чао, Белло!

Морська хвиля накрила з правого борту. Леді Лавінія з останніх сил вхопилася за поручні сходів, а другою рукою міцно вчепилася в леді Беллу.

Кашляючи та задихаючись, коли вона відкрила очі, побачила леді Беллу, яка плакала. Удар прийшовся на голову. Морська солона вода стікала по всьому тілу, починаючи з волосся.

Вони залишилися вдвох. Пані Жизель Адверпен змила морська вода.

Боячись наступної хвилі, не змовляючись, молоді леді кинулися вниз, до кают другого класу. Після того як двері за леді Беллою зачинилися, Лавінія побігла в інший кінець коридору і постукала у двері каюти містера Ллевелліна.

Коли настав ранок, на кораблі не стало ще однієї людини, але в їдальні цього ніхто не помітив. Тільки обличчя леді Белли стало сірим.