Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— Хто його знає? Ліїн, Валад носить пам'ять найпершого втілення. Насправді він старший за нас усіх. І, підозрюю, не каже й половини того, що нам слід знати. Може, знову вчить, може, розважається, може…

— І що тепер? Для мене зараз проблема теж не лише у Валаді. Я не можу вдавати, що не знаю його саме тому, що цього зажадав Юміл. Не можу. У мене таке відчуття, що це буде поразка. Страшна поразка. Що я зараз стою на якійсь тонкій грані і якщо піддамся, відступлю, то назад повернутися вже не зможу. А цю грань слід переступити, щоб іти далі. Розумієш?

— Розумію, — сказала Мелана і, відчинивши шафу, дістала цукерки у вазі. — З'їж солодкого, воно покращує настрій і допомагає думати. І якщо відчуваєш, що не можна відступати, то не відступай. Бо буде гірше. Тому що тоді Валад цілком може заявити, що черговий Велівера намагається занапастити чергову талановиту дівчинку…

— І я не матиму вибору. Доведеться або з ним погоджуватися і тікати від Юміла, або визнавати, що я дурна овечка, якій місце в будинку біля каміна, з вишивкою на колінах.

— Можливо. А може, Валад намагається довести Юмілу, що це він дурний баран, від якого незабаром дружина втече. Або все простіше.

— Простіше? — перепитала Ліїн.

— Так, простіше. Може, для Валада якраз вся річ у тобі, а твій чоловік лише прикра перешкода. І тут байдуже, в чому перешкода. Ти вибач, але твій Валад і в минулому житті чудово поєднував особисте з корисним, а отримати гарну жінку і талановиту ученицю…

— Я його вб'ю, — похмуро пообіцяла Ліїн. — І Юміла вб'ю. Усіх уб'ю. Ненавиджу чоловіків. Чому вони в мене не питають, що мені потрібно?!

— Впевнені, що ти можеш передумати. Якщо вже стійка Кадмія, яка щиро любила батька Юміла, зуміла наплювати на це кохання і втекти з клітки, то хто тобі завадить?

— А? — не зрозуміла Ліїн.

— Юміл думає, що якби не вплив вчителя Сорано, його мама б батька не кинула і в столицю від нього не втекла. Ну, частково він навіть має рацію, так швидко вона б не втекла, але й щасливої ​​сім'ї у цих егоїстичних діток не вийшло б. Це зараз вони здатні поступатися один одному, кожен зі свого боку без прохань і вмовлянь, а тоді тільки іскри летіли. Через найменшу дрібницю. Каран упирався, Кадмія теж упиралася, і зрушити їх було неможливо. Проте зараз так приємно на них дивитися. Подорослішали.

— А? — здивувалася Ліїн, ледь не проливши собі на коліна чай, зрозумівши про що говорить Мелана.

— Ліїне, у душечки є одна дивовижна здатність. Він не бачить очевидного. Не думала, що вона й у тебе є. Ні-ні, вогонь пристрастей, як у юності, між ними не палає, вони швидше схожі на щасливу подружню пару, що зуміла потоваришувати і зберегти тепло стосунків. Смішно так. І сволота Сорано був абсолютно правий, думаю, якби тоді вони одружилися, зараз могли б перетворитися добре якщо не на ворогів. А так, у них був час подумати, подивитися на себе збоку, скучити, пошкодувати. І, зрештою, вони обидва розумні люди, причому люди, що навчилися добиватися того, чого хочуть, а не бездумно його відштовхувати, намагаючись утримати. От і думай, чого зараз домагається Валад. Розумієш, він насправді дуже старий, він старший за мене разів у три. І всі наші пристрасті, бажання, непорозуміння для нього відкрита книга. Він багато разів бачив таке і добре знає, що буде далі. Так що…

— Отже, домагатися він може чого завгодно. Починаючи від повернути ученицю. І закінчуючи – навчити чомусь душечку.

— Може. — Мелана зітхнула. — А може, він нічого не домагається, а просто розважається, вважаючи, що щеня Велівера дуже смішно гавкає.

Ліїн теж зітхнула.

Простого рішення цього разу так і не знайшлося. Єдине, що вона зрозуміла — в крайньому випадку втече від обох, бо ні сидіти в клітці, ні бути ученицею Валада їй не хотілося.

Але краще б цієї втечі уникнути. Не щастить їй із втечами. Та й тікати від душечки зовсім не хочеться.

— Ненавиджу чоловіків, — знову пробурчала Ліїн. Потім з'їла цукерку і рішуче встала. — Мелана, як думаєш, як відреагує «мій Валад», якщо я зараз піду, відірву чоловіка від справ і потягну його купатися в гроті з теплим озером? Наодинці купатися, точніше, в компанії вина, свічок і з охороною біля самого входу, яка там сидітиме, буде загадково посміхатися і нікого не пускати.

— Хм, — тільки й сказала Мелана, а потім загадково посміхнулася, не гірше за охорону.