Читати книгу - "Археологiя. Дитяча енциклопедія"

У 20-ті роки XX століття індійськими археологами була відкрита так звана культура долини Інду, або як її ще називали по першому з відкритих поселень – культура Хараппі. Хараппа – село в Західному Пенджабі (Пакистан), поблизу якого були знайдені руїни великого міста періоду неоліту і бронзового віку, очевидно, столиці одного з найдавніших держав в Індії. Були виявлені могутні оборонні спорудження, будівлі з обпаленої цегли, величезні зерносховища, мукомольні тощо. Знайдено багато печаток зі знаками найдавнішої в Індії (ще не розшифрованої) піктографічної писемності. Крім Хараппі, були досліджені й інші поселення на великій території від Белуджистану до західного Утар-Прадеша і від Пенджаба до Гуйярата. Найзначніші результати дали розкопки в Мохенджо-Даро (провінція Сінд у Пакистані), розпочаті в 1922 році індійським археологом Р. Д. Банерджі.

Вапняна статуя з Мохенджо-Даро

Провулок серед руїн Мохенджо-Даро

Виявлене археологами місто Мохенджо-Даро займає площу близько 260 гектарів і складається з прямих вулиць, що перетинаються під прямими кутами. Усі міські будинки і мури, як і в інших поселеннях культури Інду, зроблені з обпаленої цегли. Будинки заможних городян є здебільшого дво– і триповерхові. Існувала загальноміська каналізація і дуже добре налагоджене водопостачання. Населення МохенджоДаро ще не знало заліза, але безліч речей з міді і бронзи, кераміка, виготовлена на гончарному колі, свідчать про високорозвинене ремісниче виробництво. Одним з основних занять населення було землеробство.

Бронзова статуетка танцюристки з Мохенджо-Даро

Датується культура Інду 2400–1700 роками до н.е. У гірських районах Белуджистану виявлено багато найдавніших поселень, нижні шари яких належать ще до неоліту і датуються IV тисячоліттям до н.е.

«Мохенджо-Даро» мовою сіндхі означає могильний пагорб або пагорб мертвих. Насправді людських решток у руїнах знайшли небагато. Вірогідно, мешканці міста спалювали своїх небіжчиків.

Прямокутне планування Мохенджо-Даро – найдавніше у світі. У середині фортеці Мохенджо-Даро розкопані зала зібрань, «навчальний заклад», велика лазня та сховище. Розкопки в Мохенджо-Даро ускладнюються високим рівнем грунтових вод, швидким випаровуванням води та кристалізацією солі.

Загибель хараппської цивілізації дослідники пов’язують з екологічною катастрофою, що сталася внаслідок вирубування лісу, який був необхідний для обпалювання цегли, що з неї будувалися міста. Це призвело до великої повені, під час якої загинуло й Мохенджо-Даро. Про це свідчать численні непоховані скелети.

Чудова індійська цивілізація мідного і бронзового віків охоплювала територію більшу, ніж подібні їй цивілізації Єгипту і Шумеру, і її значення у всесвітньо-історичному процесі з кожним роком стає все зрозумілішим. Кілька десятків років розкопок, досліджень і вивчення зробили історію Індії багатшою на дві тисячі років – досягнення, що може розглядатися як найвизначніше в археології.

Америка

Історія відкриття давніх американських цивілізацій починається з робіт Джона Стефенса в 1840 році. Мандрівник і археолог, Стефенс був призначений спеціальним таємним агентом США до Центральної Америки й у супроводі свого друга художника Катервуда вивчав міста індіанського племені майя. Робота зводилася до реєстрації й опису пам’ятників культури. Справжні археологічні дослідження були зроблені з 1881 по 1894 рік англійцем А. Моделі (1850–1931), що пройшов через ліси Центральної Америки і Мексики до руїн міст майя і дав опис міст Копан, Чичен-Іці та Паленке. Величезні колекції старожитностей, зібрані Моделі, зберігаються в Британському музеї.

Палац у Паленке

«Піраміда Кукулькана» в Чичен-Іці

Нефритова маска правителя Паленке, знайдена у «Храмі написів»

У 1949 році мексиканський археолог Альберто Рус почав розкопки в «Храмі написів» у Паленке, де було знайдене поховання вождя. Це послужило першим доказом того, що піраміди майя, так само як і єгипетські, могли правити за мавзолеї.

Одне з найдавніших міст майя – Паленке – було випадково відкрите 1746 року Антоніо де Солісом, священиком мексиканського селища Санто-Домінго-де-Паленке. Розкопки почалися в 1784 році експедицією іспанського лейтенанта X. А. Кальдерона. Саме тоді давнє місто дістало свою сучасну назву.

Одного зі славетних правителів Паленке звали Кініч Ханааб Пакаль – Сонцелика Квітка Лілії. Він прославився не так війнами, як будівництвом. Саме за часів його правління були зведені найвідоміші індіанські піраміди – Храм написів та Палац Правителів.

Паленке —єдине давньоіндіанське місто, дата заснування якого відома, – 2 серпня 490 року.

З початку XX століття Гарвардський університет, інститут Карнеджі у Вашингтоні і мексиканські вчені ведуть систематичні археологічні роботи в Центральній Америці і Мексиці. Отримано матеріали з історії майя, починаючи приблизно з I століття до н. е. Хоча це були переважно дані про господарство, матеріальну культуру, архітектуру й мистецтво (політична історія майя до Х століття невідома); вони дають яскраву картину суспільного розвитку. До ІІІ-Х століть належать розташовані в північних районах Гватемали і на заході Гондурасу поселення Копан, Тікаль та ін. З Х століття розростаються поселення на півострові Юкатан, Чичен-Іца, Майяпан, Ушмаль та ін. Серед відкриттів одним із найчудовіших є фрески, знайдені в 1946 році в руїнах невеликого поселення Бонампак (Мексика), що належать до другої половини VIII століття. Це один з рідкісних зразків живопису майя. Він знаходиться на стінах храму, очевидно, спорудженого на честь якоїсь великої битви, і це є основним сюжетом зображень.

Ієрогліфи майя

Теракотова фігурка правителя

У Мексиці вивчаються також пам’ятники культури ольмеків (середини I тисячоліття н. е.) – міста Трес Сапотес, Ла-Вента, Серро-де-лас-Месас, де знайдені різьблені стели, гігантські голови