Читати книгу - "Тирамісу з полуницями"

* * *

Наталія летіла до фітнес-клубу мов на крилах. Він уже відкрився після свят, і можна було знову займатися. На сьогодні вона запланувала собі годину кардіо, тоді заняття АВТ. Ця абревіатура означала «живіт, сідниці, стегна», і вправи призначалися переважно для цих частин тіла. Крім того, дівчина сподівалася побачити Шимона. А раптом удасться з ним поговорити? Адже завжди можна попрохати його допомогти з якимсь тренажером.

Вона крадькома придивлялася до жінок у роздягальні, і дивувалася, як можна було довести себе до такого стану. І молодші, і старші — усі мали відвислі складки жиру на животах, над обтислими трусами, дебелі стегна із целюлітом і розтяжками, товсті плечі, у які врізалися бретельки погано підібраних бюстгальтерів. Ці жінки скидалися на свиноматок, яких везуть до різника. Жах! Проте не всі були такими.

Нині Наталія звернула увагу на дуже худу дівчину. У неї були стрункі ноги, а живіт мала ідеально плаский. Наталія заздро глянула в її бік. Їй теж хотілося так виглядати. Дівчина перехопила Наталіїн погляд і запитально позирнула на неї. Наталія усміхнулася, але не наважилася заговорити. Може, іншим разом.

Шимона не було, принаймні вона ніде його не бачила. Наталія сподівалася, що він от-от прийде. За її спостереженнями, він проводив у клубі цілі дні. Зрештою, то була його робота. Увійшла до залу. Інструкторка вже вмикала музику для заняття.

— Степери, мати, навантаження для ніг. Приготуйте все відразу.

Наталія стала відразу за тією стрункою дівчиною, аби трохи за нею поспостерігати. Почалося заняття.

— Три, коліна, чотири, три step touch, step touch, basic, basic, три! — до Наталії ледь долинали вигуки інструкторки, яка справді майже репетувала, щоб перекричати гучну музику.

Наталія трохи повправлялася, але невдовзі відчула страшенну слабкість. Повітря довкола неї здавалося густим, мов вата. Зійшла зі степера й вирішила піти до туалету, вмити обличчя холодною водою. Має ж вона право бути втомленою, зрештою, перед заняттям аж півгодини займалася на біговій доріжці. І з'їла нині лише один хлібець із повітряної кукурудзи. Супертонкий, усього дев'ятнадцять калорій.

Повернувшись із туалету, побачила, що прийшов Шимон. Втома відразу де й ділася. Він, мабуть, готувався до заняття, бо щось там робив біля якогось тренажера, та побачивши Наталію, підійшов до неї й уперше, відколи вона тут з'явилася, заговорив.

— Що чувати? Як справи? — поцікавився.

— Усе гаразд, — відповіла вона. — Я трохи займалася, але щось мені не дуже добре.

Тренер уважно придивився до неї.

— А ти щось їла? Бо коли вправляєшся, мусиш їсти, інакше нічого хорошого не буде.

— Дай спокій. Я ж не для того вправляюся, щоб їсти і все пішло нанівець.

— Мусиш їсти, бо ти себе виснажиш. Ти вже дуже худа... тобто, струнка, — виправився він. Шимон знав, що для деяких дівчат слово «худа» звучить як образа. — Важливо отримувати білки й вуглеводи, — розговорився він. — Нежирне біле м'ясо, на гарнір — рис. Тут, у клубі, продають протеїнові батони, купи собі на ресепшені. Або білкові препарати. Кажу тобі, якщо не їстимеш, виглядатимеш погано. Ну ж бо, мчи по батончик. Коли з'їси, приходь, позаймаємося трохи, я тобі покажу класні вправи для живота.

Наталія слухняно повернулася до шафки по гроші й подалася купити собі щось перекусити. Справді, якщо вона з'їсть батончик, який містить, наприклад, сто калорій, то, може, їй вдасться ще годину позайматися й спалити чотириста?

Підживившись енергетичним батончиком і випивши ізотонічний напій, Наталія відчула себе настільки краще, що займалася ще півтори години. Тепер вона ледь не падала з утоми, зате була щаслива. Крім того, їй вдалося кілька разів поговорити із Шимоном. Хлопець подобався їй дедалі більше. Вона сподівалася, що це шанс почати щось нове. Вона більше не думатиме про Марціна, годі. Те, що сталося — доконаний факт. Це він її покинув. І хоча вона й намагалася щось зробити, кілька разів написала йому, він не відгукнувся. Хтось там сказав, що цього цвіту скрізь півсвіту? То й нема чого страждати, думаючи про нього.

* * *

Лінка штовхнула двері поліклініки. До реєстратури була черга, і дівчина слухняно стала в кінці.

— Я б хотіла записатися до гінеколога, — тихо сказала вона й назвала прізвище.

— Ви вже в нас були?

— Так, але поруч, у дитячій. Я там зареєстрована. Але не зверталася давно, і не знаю, як воно зараз...

— У дитячій поліклініці?

— Так, бо мені ще не виповнилося вісімнадцять... Але спеціалісти ж у цій поліклініці?

— Гінеколог вас прийме, якщо вам виповнилося шістнадцять, але ви повинні прийти з опікуном, який підпише документи.

— Ага...

— І тоді ми вас запишемо на конкретний день.

— А самій не можна?

— На жаль, ні, — жінка розвела руками. — Такі вимоги.

— Гаразд, спасибі вам.

І відійшла від віконечка. «Авжеж, у нашій країні із цим нелегко», — подумала Лінка. Наважитися й попрохати маму, аби та з нею прийшла? У цьому Лінка не була впевнена. Залишалося піти до приватного кабінету, але поки на це бракувало грошей. Тобто якусь заначку вона мала, але ж це призначалося для поїздки.

«Що ж, доведеться потерпіти, — подумала вона. — Нічого не вдієш. За півроку я вже буду повнолітньою. І нарешті стану повноправною людиною». Подумки усміхнулася й вирішила більше про це не думати. Замість цього подзвонила до Наталії, але там увімкнулася голосова пошта. Мабуть, Наталка в школі або на якихось заняттях. Якщо захоче, то передзвонить.

Мама стояла над Лінкою й дивилася, як та пакує речі. Дівчина почувалася трохи ніяково, бо не сказала мамі правди. Збрехала, що їдуть на канікули компанією, а не самі, лише вдвох. Загалом шкода, якби вона була щирою, то, може, вдалося б серйозно порозмовляти. Може, навіть піти разом до гінеколога? Чому їй не вдається бути з мамою відвертою? Лінка добре знала, чому. Вона боялася, що мама її не відпустить. Усі її подружки робили так само. Просто існували певні речі, про які батькам не слід було знати, та й годі. Зуза сказала їй, що коли вперше їхала з Азором до кемпінгу, то про все розповіла батькам, і вони її тоді не відпустили. Тому наступного разу дівчина збрехала. Загалом щирість була зайвою. Якби ж то батьки краще їх розуміли... Ну, але про Лінчиних цього точно не можна було сказати. Лінка ще не забула, який їй влаштували скандал, довідавшись, що