Читати книгу - "Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон"

— Власне, це старовинний спосіб катування, який використовували перські королі, — сказала Софія з порога. — Що таке? Я мало не задубіла там.

— Катування? — Я повернувся до Ерін, здійнявши брову. — Ось тобі й повідомлення.

— Що вона знає? — Ерін схрестила руки на грудях. — Майкл казав довіряти лише тобі.

— Усе гаразд. Вона знає про гроші.

— Шкода лише, що Ерн уже витратив частину… — Софія кинула на мене підступний погляд. — Тисяч п’ятдесят, так?

Ерін кинула на мене погляд, якого я не зміг розшифрувати: вона або сердилася, що я витрачав Майклові гроші, або їй не сподобалося, що я довіряв свої таємниці Софії. Я зупинився на другому варіанті й подумав, що з боку Ерін не дуже самокритично засуджувати мене за це, провівши ніч із моїм братом.

— Ти дуже багато знаєш про цього серійного вбивцю, — усе ще недовірливо кинула Ерін.

Якщо Софія й сприйняла це як звинувачення, вона цього не виказала.

— Одна з жертв потрапила до лікарні нашої мережі. Гамфріс. Її швидко знайшли, і всі думали, що її ще можна врятувати. Але з легень не було пуття, тож довелося зняти її зі штучної вентиляції. Мені це здалося цікавим, послухала кілька подкастів. Не думала, що мені ця інформація взагалі колись знадобиться. Аж ось воно…

— Гаразд, закриваємо справу. Якщо ти слухала подкасти…

— Дай їй шанс, Ерін. Вона знає більше, ніж ми.

— То шукаємо бандита-історика, який полюбляє середньовічні тортури?

— Щось таке. — Софія присоромлено відвела погляд. — Слухайте, я ж не вигадую. Це називається удушення кіптявою. Ерні, я вже казала тобі, що люди, які помирають під час пожеж у своїх квартирах, не згорають, а задихаються. Частково тому, що вогонь витягує кисень з повітря, тож людині нема чим дихати. Але якщо вдихнути багато диму, кіптява може осісти в легенях, і це заважає вбирати кисень, навіть якщо він є.

— І стародавня Персія відома своїми квартирними пожежами? — запитав я.

— Дуже смішно. Вони вигадали цей спосіб тортур — збудували навіть спеціальну вежу, понад двадцять метрів заввишки. Вона була повна величезних шестерень, коліс і всіляких штук, а внизу — купа попелу. Вони зачиняли там богохульника — саме за такі речі в ті часи страчували. Отже, якщо просто сидіти в кімнаті з купою попелу, тобі нічого не буде, тож вони запускали механізм, щоб ті шестерні та колеса здіймали попіл і розпорошували його в повітрі. Людина всередині задихалася.

— Люсі казала, що першими жертвами була літня пара з Брісбена? Вона читала про це в інтернеті. Ти хочеш сказати, що їх убили саме так?

— Вона все правильно читала. Але ні, їх убили не зовсім так. Звичайно, навряд чи десь тут є триповерхові вежі для тортур, і схоже, що Зелені Черевики чимось душили. — Софія взяла з полиці неподалік викрутку й відсунула чоловіків комір трохи вниз, щоб було краще видно рану. — Судячи з товстого шару кіптяви на щоках і глибини рани, йому наділи на голову пакет з попелом і затягнули довкола шиї, а потім, після смерті, зняли.

— Сліди на снігу справляють таке враження, наче хтось бігав туди-сюди на невеликій ділянці, — зауважив я.

— Саме так. Нестача кисню досить швидко спричиняє дезорієнтацію — мабуть, він намагався зняти пакет і запанікував. Цілком міг хаотично бігати по колу.

— Якось не дуже середньовічно. — Ерін очевидно зрозуміла, що це прозвучало різко, тож вибачливо здійняла руки. — Вибач, це не сарказм — мені справді цікаво. Просто я думаю, що будь-хто може задушити людину, просто надівши їй на голову пакет. Навіщо мучитися з попелом?

— Я згодна. Думаю, що вбивця дуже квапився. Може, не встигав до світанку. Може, хтось із гостей зруйнував його плани. Але з тією парою з Брісбена вбивця бавився довго. Знову ж таки, вежі там не було, але була її сучасна версія. Їх зачинили в машині, яка стояла в гаражі, і прив’язали руки до керма пластиковими стяжками. На даху були вм’ятини, наче там хтось стояв, а на підлозі валялася садова повітродувка. Схоже, вбивця засипав попіл через люк на даху та встромив туди повітродувку, щоб це все розколошматити. Так само було з жінкою, яка потрапила в нашу реанімацію. Її прив’язали пластиковими стяжками в замкненому туалеті, заклеїли вікна та вентиляцію і лишили невеличку щілину, щоб устромити туди повітродувку. Саме так убивця діє зазвичай. Повільно. Але це все лише припущення, звісно.

— З подкастів. — Ерін здійняла брови.

— З подкастів.

— Це наче тонути без води, — сказав я. Я нікому не побажав би своїх снів про удушення, хоча більшість часу, який провів у материній зачиненій машині, я був непритомний. Я читав про плавців, які тонуть за кілька дюймів від поверхні, упевнені, що от-от зможуть виринути, от-от, ще трішечки. Я не уявляю, як це — всотувати повітря, якого довкола тебе повно, але не отримувати ані крихти кисню. — Ти гадаєш, що це той самий убивця, з тим самим обладнанням, так? Тебе не лише попіл наштовхнув на цю думку. Ти гадаєш, що ця рана в нього на шиї — від пластикової стяжки?

— Так. Краї рани надто чіткі для мотузки, а якби це було щось на кшталт волосіні, то рана була б глибшою. Тож я думаю, що це пластик. Але гляньте-но сюди…

Вона показала на трохи розтулений рот трупа, вийняла свій телефон (заряд батареї: 85 %) і посвітила туди ліхтариком. Нескладно було зрозуміти, чому вбивцю прозвали Чорним Язиком: рот загиблого зсередини був укритий вугіллям, від чого язик походив на чорного слимака, що ховався за сірими зубами.

— Це більше про людське око, аніж з якоюсь практичною метою. Він би задихнувся і в порожньому пакеті. Попіл тільки для того, щоб залишити слід.

— Навіщо йому це робити? — запитала Ерін.

— У відділенні невідкладної допомоги я набачилася різного, тож маю кілька припущень. Гадаю, ти знаєш, про що я думаю, Ерне. Ти ж бо пишеш про такі штуки. Який основний принцип modus operandi[14] вбивці-психопата?

— Що ж, — протягнув я. — Вважають, що психопат повинен робити все певним чином. Що спосіб убивства — важлива його складова, бо це щось означає. Та якщо це й справді аж так йому потрібно, то я не думаю, що він убивав би, знаючи, що не зможе виконати всі свої «пунктики». Хоча, може, його урвали вже в процесі. Але я вважаю, що таке вбивство для нього чи неї було