Читати книгу - "Привид"

Але була ще одна відповідь на це запитання:

Може, він робив собі татуювання ще до вбивства тому, що в глибині душі боявся? Так боявся, що не був упевнений, що впорається із завданням? Може, він потребував цього татуювання саме зараз, щоби спалити за собою всі мости, усунути будь-яку можливість відступу, щоби він був змушений те вбивство вчинити? Жоден сибірський урка не зможе жити з брехнею, закарбованою у шкіру, — це ясно як Божий день. А він же радів, що йому випало виконати це завдання, щиро радів, тож звідки у нього оці несвоєчасні тривожні думки?

Він знав звідки.

Продавець наркоти. Хлопець в арсенальській футболці.

Він почав приходити до нього в снах.

— Так, починаймо, — сказав Сергій.

17

— Лікар запевняє, що Олег знову буде на ногах через кілька днів, — сказала Ракель. Тримаючи в руці чашку з кавою, вона прихилилася до холодильника.

— Тоді хлопця доведеться перевезти туди, де його ніхто, абсолютно ніхто, не зможе дістати, — сказав Харрі.

Він стояв біля кухонного вікна й дивився на місто, де авто під час вечірнього часу пік повзли, наче світлячки, головними магістралями.

— Поліція повинна мати такі місця для захисту свідків, — сказала Ракель.

Вона не впала в істерику. І зі смиренним спокоєм сприйняла повідомлення про те, що на Олега напали з ножем. Наче в глибині душі вона цього чекала. Водночас Харрі бачив на її обличчі обурення і гнів. І готовність до боротьби.

— Він має залишатися в тюрмі, але я поговорю з прокурором, щоби Олега перевели, — сказав Ганс Крістіан Сімонсен. Він прибув невдовзі після того, як Ракель зателефонувала йому, і сидів тепер на кухні за столом, а його сорочка змокріла під пахвами від поту.

— Сумніваюся, що вам вдасться обійти офіційні канали, — сказав Харрі.

— Що ви маєте на увазі? — поцікавився повірений.

— А те, що двері до камери були відімкнені, і це означає, що, принаймні, один з тюремних охоронців чи начальства був до цього причетний. Оскільки ж ми не знаємо, хто це такий, то нам слід виходити з того, що це міг бути хто завгодно.

— А ви не перебільшуєте? Може, це просто параноїчний страх?

— Параноїчний страх часто рятує життя, — відказав Харрі. — Ви зможете домовитися про переведення, Сімонсене?

— Спробую. А як щодо безпечності місця, де він перебуває зараз?

— Зараз Олег у шпиталі Уллевол, і я потурбувався, щоби його охороняли два полісмени, яким можна довіряти. І ще одне: той, хто напав на Олега, також перебуває в госпіталі, але опісля його права будуть обмежені.

— Заборона на листування та відвідини?

— Авжеж. Ви зможете роздобути інформацію про те, що скаже той нападник у своїй заяві поліції та своєму адвокату?

— Це зробити буде важче, — сказав Сімонсен, чухаючи потилицю.

— Скоріш за все, вони з нього й слова не витягнуть, але все одно спробуйте, добре? — попросив Харрі, застібаючи своє пальто.

— Ти куди? — спитала Ракель, беручи його за руку.

— До інформатора, — відповів Харрі.

Була восьма вечора, і дорожній рух у столиці країни з найкоротшим робочим днем у світі вже давно ущух. Хлопець, що стояв на сходах на початку вулиці Тольбугата, мав на собі футболку з номером 23 — Аршавін. Капюшон своєї куртки він накинув на голову, а взутий він був у білі кросівки, явно для нього завеликі. Джинси були напрасовані і такі жорсткі, що, здавалося, могли стояти й самі по собі. Повний гангстерський прикид, все у відповідності з найновішим відеокліпом Ріка Росса, і Харрі припустив, що коли оті джинси зняти, то під ними виявляться звичайні боксерські труси, на ногах не буде видно шрамів ані від куль, ані від ножів, але буде хоча б одне татуювання, що вихваляє насильство.

Харрі підійшов до нього.

— Віоліну, чверть.

Хлопець поглянув на Харрі і, не виймаючи рук із застебнутої куртки, кивнув головою.

— Ну? — сказав Харрі.

— Доведеться почекати, брателло. — Хлопець розмовляв з пакистанським акцентом, але Харрі не сумнівався, що молодик відразу ж забував про цей акцент, коли приходив попоїсти мамчиних котлеток у своїй стовідсотковій норвезькій домівці.

— Я не маю часу чекати, доки у тебе набереться група.

— Розслабся, це буде недовго.

— Я дам тобі сотню зверху.

Хлопець зміряв Харрі поглядом. І Харрі зрозумів у загальних рисах, що цей хлопець подумав: жалюгідний бізнесмен, який інколи дозволяє собі побавитися наркотою, але до смерті боїться, що його можуть випадково застукати тут колеги або родичі.

— Шість сотень, — загадав хлопець.

Харрі зітхнув і кивнув головою.

— Idra, — сказав продавець і пішов.

Харрі зробив припущення, що це слово означало «йди за мною».

Вони звернули за ріг і пройшли крізь ворота до внутрішнього двору. Чоловік з наркотою був чорний, здогадно, з Північної Африки. Він стояв, прихилившись до стосу дерев’яних піддонів. Його голова сіпалася вгору-вниз у такт з ритмічною музикою, яку він слухав з айподу. Один навушник випав і звисав збоку.

— Чверть, — сказав Рік Росс в арсенальській футболці.

Чоловік з наркотою видобув щось із глибокої кишені і передав Харрі, прикривши долонею так, щоби не було видно. Харрі поглянув на пакет, який йому дали. Порошок був білий, але з маленькими темними цятками.

— Я маю до вас одне запитання, — сказав Харрі, засовуючи руку в кишеню.

Двоє арсенальців відразу ж напружилися, і Харрі побачив, як відповідальний за наркоту поліз рукою за спину. «Мабуть, там у нього малокаліберний пістолет за поясом», — подумав Харрі.

— Чи бачив хто-небудь з вас оцю дівчину? — спитав він, показуючи їм фото родини Ганссенів.

Двоє продавців придивилися до знімка й захитали головами.

— Я дам п’ять тисяч тому, хто повідомить мені хоч якусь наводку на неї, чутку чи щось таке.

Двоє перезирнулися. Харрі мовчки чекав. А вони знизали плечима й відвернулися від Харрі. Може, вони сприйняли його запитання спокійно тому, що вже чули його раніше, бо батько Ірен міг розшукувати її серед наркоманів Осло. Але їм забракло цинізму чи уяви, щоби вигадати якусь історію і взяти за це гроші.

— Гаразд, — мовив Харрі. — Тоді передайте від мене привіт чоловікові з Дубая і скажіть йому, що я маю для нього інформацію, яка може його зацікавити. Стосовно Олега. Тому нехай прийде до готелю «Леон» і спитається Харрі.

І тут з’явився він. Пістолет. Харрі мав рацію — той пістолет був схожий на «беретту» моделі «Чита». Дев’ять міліметрів. Кирпоноса й неоковирна штука.

— Ти хто — baosj?

Це означає «поліція». Знову чуркестанська норвезька.

— Ні, — сказав Харрі, намагаючись