Читати книгу - "Подружжя мимоволі, Олена Гуйда"

– На жаль! Я не можу сказати, що пам'ятаю буквально… тільки те, що вже тобі розповіла… залишімо цю тему. – відмахнулася вона, явно пошкодувавши про те, що взагалі щось сказала. – Ви вже думали про те, як назвете малюка?

Шейлін знову спалахнула, збираючись заговорити, але чоловік її випередив.

– Ні! Але ми обов'язково розглянемо ваші пропозиції. Думаю, ви з мамою чудово впораєтеся з підбором імені спадкоємцю чи спадкоємиці роду Хеймар, – так само посміхаючись, сказав Раш, помітивши блиск в очах тещі. – А зараз справді прошу нас пробачити. В нас багато справ! І ма… ма, ми б дуже вас просили не сильно поширюватися про вагітність Шейлі. Ви ж розумієте, скільки заздрісників у нашого молодого подружжя?

– Ах! Я навіть не подумала… Ти маєш рацію!

Раш кивнув, і посміхнувся, коли Аргрім пробурчав "Вона взагалі думати не вміє!"

– Дякую за розуміння! – І перевівши на дружину погляд і запропонувавши їй руку, Раш продовжив, як ні в чому не бувало. – Ми покладаємось на ваш смак. Закупіть там, що потрібно… Пелюшки, чепчики… що там ще треба, люба? – і пошепки на межі чутності додав на вухо дружині. – Нехай хоч чимось будуть зайняті, щоб не лізли до нас.

– Чудово, просто чудово! – процідила Шейлін крізь зуби. – Ми не можемо залишитись на обід, мамо! Мене хм… нудить від цього! Ходіімо!

– Бажання вагітної дружини... – не приховуючи глузування, усміхнувся Тайраш.