Читати книгу - "Я знайду тебе, Макс Дикий"

Я даю їй шорти і футболку і відправляю в душ першою. Тільки двері за нею закриваються, в голову починають лізти всякі картинки, як вона роздягається, як залазить в душову кабінку, як вмикає воду і стоїть під струменем теплої води… Краплі стікають її ніжною шкірою, починаючи з обличчя, губ, спускаються на шию, потім течуть нижче, огортаючи кожен вигин її тіла. 

Від таких думок стає спекотніше і я думаю, що краще мені відволіктись на щось інше. В поле мого зору потрапляє її мобільний. На якусь мить мною оволодіває цікавість: останнім часом Аліна не все мені розповідає, я це бачу, і тому я беру телефон до рук.

Я знаю її пароль, випадково побачив, коли вона розблоковувала його при мені. Починаю вводити комбінацію, але перед останньою цифрою зупиняюсь і все ж відкладаю мобільний назад, на тумбочку біля ліжка. 

Починаю міняти постіль на свіжу. Спочатку думаю взяти другу ковдру, але потім вирішую не брати її заздалегідь, а тільки якщо Аліна сама попросить. 

За пару хвилин вона вже заходить до спальні.

Волосся вологе, тіло… Вона ніби й витерта, але футболка все одно трохи намокла і дещо трохи просвічується. 

Я так і зависаю, дивлячись на неї. 

— А ти будеш приймати душ? — запитує вона. 

— Так, — киваю, хапаючи з шафи чисту білизну і шорти. — Піду прямо зараз. 

На цих словах швидко залишаю кімнату і йду до ванної. Спочатку хочу замкнутись, але потім думаю, що так буде навіть гостріше… Ну принаймні я дотерпів до душу, вже молодець… Хоч тут нарешті розслабляюсь. Все ж, не думав, що буду почуватись як малий хлопчисько, який ще ні з ким не спав… Певно, всьому виною доволі довга відсутність сексу. 

Виходжу з душу, натягую білизну і шорти. Футболку вдягати не хочеться, та й тут надто спекотно, тож виходжу прямо так і йду до спальні.

Коли заходжу, то Аліна сидить з телефоном в руці і щось читає. 

— Чому не лягаєш? — запитую, протираючи голову рушником. 

— Та от мені спало на думку погуглити інформацію про різні дивні повідомлення, зараз люди схильні про все писати в соцмережі, раптом якась потенційна жертва нашого маніяка почала отримувати звісточки від нього і ми можемо його випередити? 

— Тобі треба поспати, навіть якщо страшно, — я простягаю їй руку. — Давай сюди свій мобільний. Я його конфіскую.

— Та так, трохи страшно, — вона простягає мені телефон. — Коли щось робиш, то стає спокійніше. 

— Ти ж тут не сама, тож не треба боятись, — я забираю мобільний і лягаю на вільну половину ліжка, там, де не сиділа Аліна. — Лягай. 

— Добре, — вона лягає і вкривається ковдрою. — У тебе затишно…

— Дякую, — я кладу її телефон на тумбочку біля себе, а потім повертаюсь до неї. — Мені і самому на диво затишно зараз. Але думаю, це вплинуло те, що ти тут. Мені взагалі затишно поруч із тобою. 

— Це добре, — вона вмощується зручніше і ледь зітхає. — Чесно кажучи, останнім часом вдома я погано сплю. Побачу, як буде у тебе. 

— Якщо сподобається, можеш ночувати тут хоч на постійній основі, — я усміхаюсь.

— Дивися, щоб тобі не довелося пожалкувати про такі необачні слова, — усміхається вона. — А то захочеш привести подружку, а тут я: привіт, як тебе звати? 

— Ти ж знаєш, що подобаєшся мені, тож нікого я не приведу, — я зазираю їй в очі.

— Ти теж мені подобаєшся, — зізнається вона. 

Я злегка облизую губи. Хочеться витворити щось таке, що… Ні, я обіцяв не приставати, чорт…

— Аліно, а можна я тебе поцілую? На ніч… — швидко додаю я. 

— Ну якщо на ніч… — вона знічується. — Тобі не здається, що ми ведемо себе якось незвично? 

— Ну, як і часто останнім часом, ми працюємо до пізна і ночуємо разом, — кажу я. — Та й ми вже цілувались.

 — Дійсно, — Аліна киває головою. — Але, можливо, ти почуваєш себе зараз некомфортно? 

— Навпаки, — я усміхаюсь. — Я просто намагаюсь себе трохи стримувати, бо обіцяв, а так мені дуже комфортно, — я беру її за руку. — А тобі ні? 

— Мені комфортно, я лише переживаю за тебе, — зізнається вона. 

— Мені дуже добре з тобою, — шепочу я і подаюсь вперед, торкаючись губами її губ і переплітаючи наші пальці між собою.

Вона відповідає на поцілунок, легенько стискаючи мою долоню в своїй…

***

Ось і чергова глава. Трохи романтики вам, але не рослабляйтесь =) 

Нагадую, що ви можете поставити книзі зірочку і підписатись на мене, якщо вам подобається, як я пишу) Коментам теж буду радий)