Книги Українською Мовою » 💛 Романтична еротика » Не моя, Елла Савицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не моя" автора Елла Савицька. Жанр книги: 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 165
Перейти на сторінку:
Глава 7 (2)

- Я поважаю чоловіків з власною думкою, - раптом залепетала Світлана, а Настя і зовсім перестала дихати, розуміючи, що хоче почути їхню розмову. Їй тут не місце, і вона впроваджується в чужий простір, але ноги відмовлялися слухатися, просто приросли до підлоги.

- Так я повинен радіти, що завоював твою увагу? - судячи з голосу, Стас посміхався.

- Взагалі мало хто зараз відверто виказує підтримку. - дівчина відкинула волосся на плече сексуальним жестом.

Господи, та вона ж фліртує, подумала Настя.

- Багато дзвонять потім після концертів або виступів, хвалять, а на публіці займають нейтральну позицію. Я їх не звинувачую. Їм ще працювати з багатьма з тих, хто засуджує мій спосіб життя. Це особистий вибір кожного. Але ось так відкрито, як ти сьогодні підійшов - ще ніхто не робив. І мені це дуже приємно.

- Я просто не люблю стадного інстинкту. - Стас ковтнув із склянки, і кубики льоду стукнулися об скло. - У кожного має бути своя думка. І якщо ти ведеш себе якось, як не подобається іншим, це викличе резонанс. Потрібно не боятися осуду, слати всіх нахер і бути оху*нно неправильним для оточуючих, так як це робиш ти. Особистість повинна залишатися особистістю, а не підлаштовуватися під натовп.

- Ти теж так робиш.

- Не зовсім. Я не демонструю публіці своє життя. Тільки рідкісні моменти. Ти ж виносиш на огляд буквально все. Але це твій вибір. За це тебе полюбили. Ти відкриваєш завісу в життя популярних людей, а це сама розумієш, як цікаво фанатам.

- Не всі це розуміють. Мені багато хто говорить, що я переборщую з емоціями, як ніби я актриса якась. А я ж просто людина, яку обожнюють на сцені, і від якої відвертаються за лаштунками.

 У дівчини явно з самооцінкою все відмінно, подумала Настя.

- Але не ти. Ти не відвернувся.

- Я ж кажу, не терплю стадний інстинкт. Та й ми з тобою не знайомі толком, щоб я підривався і звалював. - Стас затягнувся і випустив струмінь диму вгору. Настя ж слухала і розуміла, що з кожним його словом, повага до хлопця тільки зростає. І це ж не просто красиві слова, він буквально тільки що довів їх на ділі. Зламав стереотипи.

- Ти правий. - заусміхалася голівудською посмішкою брюнетка і губу прикусила. Настя придушила в собі бажання прокашлятися і втрутитися в розмову. Вона ж не дівчинка-підліток ревнощі свої показувати. Та й про які ревнощі взагалі може йти мова, якщо вони не разом? Стас - не її чоловік, щоб навіть думки допускати про те, щоб заважати йому будувати своє особисте життя. - Слухай, мені зараз потрібно бігти на інтерв'ю, але я б хотіла з тобою зустрітися в Києві. І познайомитися ближче. Думаю, ми знайдемо спільну мову. Як вважаєш?

- Зустрінемось в будь-якому випадку, у нас професія така, яка не виключає зустрічей.

- Дай мені свій телефон.

- Навіщо?

-Давай давай. - Стас виконав прохання дівчини, загасивши недопалок і ліниво вийнявши телефон з кишені брюк. Витончені пальці залітали по екрану, а потім задзвонив мобільний в її сумочці. - Ось, тепер у тебе є мій номер, а у мене - твій. Буду чекати дзвінка, - мило поплескавши очима, розгорнулася, щоб піти.

 Настя здригнулась і, отямившись, швидко зробила крок всередину залу. Підійшла до одного із знайомих, роблячи вигляд, що дуже захоплена розмовою, в той час, як у самій злість через край била. Невиправдана і безсила. Ні, напевно, Світлана поводилася правильно, зі своєї точки зору, намагаючись підчепити популярного співака, під стать їй, але Настя ніяк не могла зрозуміти, як можна ось так самій нахабно нав'язуватися чоловікові?

Вечір був у самому розпалі. Чого тільки Настя не встигла надивитися. І танців на столах, і караоке від завжди стриманих, а сьогодні розслаблених зірок сучасної сцени. Вони теж люди. Мають право відпочивати так само, як і інші, особливо коли збираються разом.

Всі багато фотографувалися, Селфі один з одним набуло маніакальний характер. Алкоголь лився рікою, адже завтра мав бути ще один день відпочинку, а на післязавтра був призначений концерт. Підготовка була розписана по годинах, тому ті, хто повинен був репетирувати завтра, пили набагато менше за інших.

Стас же відривався, як то і годиться молодому хлопцю. На сцені виконував хіти своєї колеги по сцені з нею на пару так, що зал взвивав від захвату. Його буквально розривали, тягнучи до різних столів, але все ж Світлана проявляла саму загострену увагу, всюди тягаючись за ним. Здається, Настя зрозуміла, чому присутні так її не любили.

- Підемо, потанцюємо, - Настя звернулася до чоловіка, намагаючись відволіктися, коли заграла повільна музика. Той невимушено балакав з концертним директором Багірова.

- Ой, Настя, ти ж знаєш, я всього цього не люблю. Та й ми з Віталієм розмовляємо.

- Ні, ні, йдіть, - захитав головою Віталік, - Настя права, ти приділяєш мені уваги більше, ніж їй. Я нікуди не подінуся. Піду, перекинусь поки парою слів з Веніаміном.

І, вставши з-за столу, відійшов до чоловіка за сусіднім столом.

- Ну добре, підемо. - великодушно погодився Віктор, простягнув дружині руку і повів її в середину залу.

Обхопив за талію і міцно до себе пригорнув. Настя поклала руку йому на плече і тільки зараз зрозуміла, що звучить мелодія з їхнього весілля. Вони танцювали під неї свій перший танець.

- Віть, ти впізнав пісню? - поцікавилася вона, глянувши на чоловіка знизу вгору.

- Ні, а повинен?

- Так, ми під неї вальс танцювали на весіллі.

- Ох, ну ти згадала, це ж було стільки років назад.

- Всього чотири.

- Ну, в своє виправдання, я дуже добре пам'ятаю те, що було після весілля. Та й під час теж. У лімузині, пам'ятаєш, кохана? - Віктор схилив голову і в мочку вуха її поцілував. Як не пам'ятати? Він тоді Настю в будь-який кут тягав. А вона сліпо раділа, насолоджуючись тим, як чоловік хоче її.

- Звичайно пам'ятаю, ти був ненаситний. - голову злегка відвела, відчуваючи себе ніяково посередині залу з величезним натовпом людей.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 48 49 50 ... 165
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не моя, Елла Савицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не моя, Елла Савицька"