Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Я поважаю чоловіків з власною думкою, - раптом залепетала Світлана, а Настя і зовсім перестала дихати, розуміючи, що хоче почути їхню розмову. Їй тут не місце, і вона впроваджується в чужий простір, але ноги відмовлялися слухатися, просто приросли до підлоги.

- Так я повинен радіти, що завоював твою увагу? - судячи з голосу, Стас посміхався.

- Взагалі мало хто зараз відверто виказує підтримку. - дівчина відкинула волосся на плече сексуальним жестом.

Господи, та вона ж фліртує, подумала Настя.

- Багато дзвонять потім після концертів або виступів, хвалять, а на публіці займають нейтральну позицію. Я їх не звинувачую. Їм ще працювати з багатьма з тих, хто засуджує мій спосіб життя. Це особистий вибір кожного. Але ось так відкрито, як ти сьогодні підійшов - ще ніхто не робив. І мені це дуже приємно.

- Я просто не люблю стадного інстинкту. - Стас ковтнув із склянки, і кубики льоду стукнулися об скло. - У кожного має бути своя думка. І якщо ти ведеш себе якось, як не подобається іншим, це викличе резонанс. Потрібно не боятися осуду, слати всіх нахер і бути оху*нно неправильним для оточуючих, так як це робиш ти. Особистість повинна залишатися особистістю, а не підлаштовуватися під натовп.

- Ти теж так робиш.

- Не зовсім. Я не демонструю публіці своє життя. Тільки рідкісні моменти. Ти ж виносиш на огляд буквально все. Але це твій вибір. За це тебе полюбили. Ти відкриваєш завісу в життя популярних людей, а це сама розумієш, як цікаво фанатам.

- Не всі це розуміють. Мені багато хто говорить, що я переборщую з емоціями, як ніби я актриса якась. А я ж просто людина, яку обожнюють на сцені, і від якої відвертаються за лаштунками.

 У дівчини явно з самооцінкою все відмінно, подумала Настя.

- Але не ти. Ти не відвернувся.

- Я ж кажу, не терплю стадний інстинкт. Та й ми з тобою не знайомі толком, щоб я підривався і звалював. - Стас затягнувся і випустив струмінь диму вгору. Настя ж слухала і розуміла, що з кожним його словом, повага до хлопця тільки зростає. І це ж не просто красиві слова, він буквально тільки що довів їх на ділі. Зламав стереотипи.

- Ти правий. - заусміхалася голівудською посмішкою брюнетка і губу прикусила. Настя придушила в собі бажання прокашлятися і втрутитися в розмову. Вона ж не дівчинка-підліток ревнощі свої показувати. Та й про які ревнощі взагалі може йти мова, якщо вони не разом? Стас - не її чоловік, щоб навіть думки допускати про те, щоб заважати йому будувати своє особисте життя. - Слухай, мені зараз потрібно бігти на інтерв'ю, але я б хотіла з тобою зустрітися в Києві. І познайомитися ближче. Думаю, ми знайдемо спільну мову. Як вважаєш?

- Зустрінемось в будь-якому випадку, у нас професія така, яка не виключає зустрічей.

- Дай мені свій телефон.

- Навіщо?

-Давай давай. - Стас виконав прохання дівчини, загасивши недопалок і ліниво вийнявши телефон з кишені брюк. Витончені пальці залітали по екрану, а потім задзвонив мобільний в її сумочці. - Ось, тепер у тебе є мій номер, а у мене - твій. Буду чекати дзвінка, - мило поплескавши очима, розгорнулася, щоб піти.

 Настя здригнулась і, отямившись, швидко зробила крок всередину залу. Підійшла до одного із знайомих, роблячи вигляд, що дуже захоплена розмовою, в той час, як у самій злість через край била. Невиправдана і безсила. Ні, напевно, Світлана поводилася правильно, зі своєї точки зору, намагаючись підчепити популярного співака, під стать їй, але Настя ніяк не могла зрозуміти, як можна ось так самій нахабно нав'язуватися чоловікові?

Вечір був у самому розпалі. Чого тільки Настя не встигла надивитися. І танців на столах, і караоке від завжди стриманих, а сьогодні розслаблених зірок сучасної сцени. Вони теж люди. Мають право відпочивати так само, як і інші, особливо коли збираються разом.

Всі багато фотографувалися, Селфі один з одним набуло маніакальний характер. Алкоголь лився рікою, адже завтра мав бути ще один день відпочинку, а на післязавтра був призначений концерт. Підготовка була розписана по годинах, тому ті, хто повинен був репетирувати завтра, пили набагато менше за інших.

Стас же відривався, як то і годиться молодому хлопцю. На сцені виконував хіти своєї колеги по сцені з нею на пару так, що зал взвивав від захвату. Його буквально розривали, тягнучи до різних столів, але все ж Світлана проявляла саму загострену увагу, всюди тягаючись за ним. Здається, Настя зрозуміла, чому присутні так її не любили.

- Підемо, потанцюємо, - Настя звернулася до чоловіка, намагаючись відволіктися, коли заграла повільна музика. Той невимушено балакав з концертним директором Багірова.

- Ой, Настя, ти ж знаєш, я всього цього не люблю. Та й ми з Віталієм розмовляємо.

- Ні, ні, йдіть, - захитав головою Віталік, - Настя права, ти приділяєш мені уваги більше, ніж їй. Я нікуди не подінуся. Піду, перекинусь поки парою слів з Веніаміном.

І, вставши з-за столу, відійшов до чоловіка за сусіднім столом.

- Ну добре, підемо. - великодушно погодився Віктор, простягнув дружині руку і повів її в середину залу.

Обхопив за талію і міцно до себе пригорнув. Настя поклала руку йому на плече і тільки зараз зрозуміла, що звучить мелодія з їхнього весілля. Вони танцювали під неї свій перший танець.

- Віть, ти впізнав пісню? - поцікавилася вона, глянувши на чоловіка знизу вгору.

- Ні, а повинен?

- Так, ми під неї вальс танцювали на весіллі.

- Ох, ну ти згадала, це ж було стільки років назад.

- Всього чотири.

- Ну, в своє виправдання, я дуже добре пам'ятаю те, що було після весілля. Та й під час теж. У лімузині, пам'ятаєш, кохана? - Віктор схилив голову і в мочку вуха її поцілував. Як не пам'ятати? Він тоді Настю в будь-який кут тягав. А вона сліпо раділа, насолоджуючись тим, як чоловік хоче її.

- Звичайно пам'ятаю, ти був ненаситний. - голову злегка відвела, відчуваючи себе ніяково посередині залу з величезним натовпом людей.