Читати книгу - "Азартні ігри з долею"

Поступово лінія стоїцизму Посідонія трансформувалась у неоплатонізм (самостійну філософську течію). З погляду Посідонія, світ становить собою вогненну «пневму», яка є не що інше, як видозміна єдиного бога, вона поділяється на світ ідей та світ чисел. З пневми виникають «сім’яні логоси» — зародки всіх речей. Душа людини також є «вогненним диханням». Після смерті людини вона підіймається у надмісячний світ (своєрідне чистилище), а потім рухається ще далі, у найвищі сфери, де благоденствує. Чергова світова пожежа знову розподіляє світ на сфери, а душа набуває нового тіла.

7

Сенека — давньоримський філософ, поет, оратор та державний діяч. Дотримуючись доктрини стоїків, Сенека вважав, що все складається з матерії та Бога. В основі природи лежить Логос — розум, розлитий у всьому сущому, який забезпечує бездушним предметам «стійкий стан», рослинам — «проростання», тваринам — «саморух», а в людях і богах виступає як розум у власному смислі. У людині, як і у Всесвіті, є матерія — тіло й душа, що належить Богові: «Хвали в людині те, що не можна ні відняти, ні дати, що належить самій людині. Ти запитаєш, що це? Душа, а в ній — досконалий розум». Душа скеровує моральний розвиток людини, веде її до блага, до щастя. Мета людини — через удосконалення своєї природи прийти до доброчесності, стати «людиною добра», а потім і мудрецем. Як частину божественної волі «людина добра» сприймає і смерть. Смерть наперед встановлена світовим законом і тому не може бути безумовним злом: «Боятися смерті так само безглуздо, як боятися старості... Хто не хоче вмирати, той не хотів і жити. Адже життя нам дано за умови смерті й саме є лише шляхом до неї». Але й життя не є безумовним благом: «Всі піклуються не про те, чи правильно живуть, а про те, чи довго проживуть; між тим, жити правильно — це всім доступно, жити довго — нікому».

8

Стоїцизм — вчення однієї з найвпливовіших філософських шкіл античності, заснованої близько 300 р. до P. X. Своє ім’я школа отримала від назви портика Стоя Пойкиле (букв, «розписний портик»), де засновник стоїцизму, Зенон із Кітіона, вперше виступив як самостійний учитель. Стоїки вважали логіку, фізику та етику частинами філософії. Відоме їхнє порівняння філософії з фруктовим садом, де логіка — садова огорожа, фізика — фруктове (фруктові) дерево(а), а етика — плоди дерева, тобто результат, що ґрунтується на певних (зумовлено-визначених) принципах й обмежений певними рамками. Стоїцизм був впливовим філософським напрямом від епохи раннього еллінізму аж до кінця античного світу. У межах стоїцизму встановлюється розрізнення трьох основних галузей філософського знання: вчення про природу (фізика), вчення про пізнання та мислення (логіка) і вчення про належне життя (етика). У стоїцизмі світ розглядали як організоване ціле, пройняте животворним логосом, який є іманентною породжувальною силою і законом, що скеровує світовий розвиток. Останній мислиться як циклічний процес з періодичними спалахами світового вогню, виявленнями творчого Бога-Логоса. Душу людини розглядали як частину світової душі; після смерті вона відділяється від тіла і втрачає особистісні ознаки. Через прилученість усіх людей до Логоса вони є громадянами єдиної світової держави — «космополісу». Але вони мають брати участь і в громадському житті реальних держав, якщо тільки це не змушує їх до аморальних вчинків. За неможливості жити і діяти розумно та морально вважається виправданим самогубство. Головною метою людини проголошується доброчесне життя у згоді з природою, Логосом. Ідеал стоїцизму — мудрець, що досяг душевної незворушності (атараксії) і завжди діє у згоді з природним законом, відповідно до накреслень долі. Надалі поняттям «стоїцизм» стали позначати моральну позицію, яка передбачає витриманість, стійкість, суворе дотримання моральних вимог, незалежно від сподівань на винагороду (щастя), гідну поведінку за будь-яких обставин.

9

Піле (грец. «ворота») — одна з найважливіших частин історичного центру міста Дубровник, простягається від стін старого міста аж до парку Градац; складається з численних ресторанів, розважальних місць та найвідоміших пам’яток.

10

Градац — найвідоміший парк Дубровника, якому вже понад 110 років; простягається на 1,7 га.

11

Боніново — скелястий пляж, популярний серед місцевого населення, але геть невідомий туристам. На жаль, через глибокі прямовисні скелі, які оточують пляж, це місце стало притягальним для самогубців.

12

Срдж — гора неподалік Дубровника, свою назву одержала від імені Святого Срджа, першого покровителя міста.

13

Порпорела — найвідоміша частина історичного центру Дубровника, де розташований славнозвісний пляж.

14

Брішкула, трешета — італійські картярські ігри, які дуже популярні у прибережних містах Хорватії та Чорногорії.

15

Груж — передмістя Дубровника, розташоване за межами старого міста.

16

Требіньє — місто в Боснії та Герцеговині, розташоване за 27 км від Дубровника.

17

Четники — сербське націоналістичне воєнізоване формування, що діяло протягом останньої війни в Хорватії.

18

Ловрієнац — фортеця, відома ще як Гібралтар Дубровника, розташована на висоті 37 метрів над рівнем моря.

19

Ліпа — дрібна розмінна хорватська монета, як і українська копійка, має різні номінали.

20

Пневма — у стоїцизмі — це життєва сила, яку ототожнюють з логосом-першовогнем, космічне «дихання», дух.

21

Цавтат — місто на Адріатичному узбережжі Хорватії, розташоване за 15 км від міста Дубровник.

22

Логос — термін на позначення загального закону світу. Вперше його ужив Геракліт, розумів як сутність всіх речей, знеособлений вічний розум, який створює все у світі з протилежностей, впорядковує і наперед визначає долю. Логос робить світ гармонійним, виражає постійність і єдність протилежностей.

23

Конавлянка — жителька громади Хорватії, що на крайньому півдні Адріатичного узбережжя.

24

Корчула — найбільше місто на однойменному острові в Адріатичному морі.

25

Дубровницькі літні ігри — найдавніший та найвідоміший хорватський фестиваль, який збирає акторів, композиторів і співаків з усього світу.

26

Corpus delicti (лат.) — «тіло злочину», речові докази, побічні докази чи склад злочину.