Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

Я здивовано підняла погляд. Тепер я зрозуміла, чому вона так відрізняється від решти родини.

— Вона була маленькою, коли ми її взяли. Ми дуже любимо кожного з наших синів, але… Ми завжди хотіли дівчинку, але в нас це не виходило. Ми любимо її як рідну, але, можливо, через це вона відчуває себе не такою, як інші, і це вплинуло на неї.

— Я не знала... — тихо сказала я, відчуваючи, як в моїй душі народжується нове розуміння.

— Якщо ви колись вирішите мати дітей з Сашою, то ви зможете дати щастя дитині, яка цього потребує,  — продовжила вона, усміхаючись. Її слова були простими, але наповненими мудрістю та добротою. — Це може бути найважливіше, що ви зробите в своєму житті.

— Це так складно, — прошепотіла я. — Я навіть не знаю, чи зможу коли-небудь знову наважитися на таке.

Єлизавета Петрівна подивилися прямо мені в очі. Її погляд був м'яким і заспокійливим.

— Життя завжди пропонує нам нові можливості, — сказала вона. — Іноді ми не можемо передбачити, що буде далі. Але ми завжди можемо вибрати, як реагувати на те, що відбувається. Ви з Сашою чудова пара, і я вірю, що у вас все вийде. І, якщо ви обидва захочете, ви знайдете спосіб мати дітей і створити справжню сім'ю.

Але у нас все не по-справжньому… Чи все таки?...

Ці думки не давали мені спокою, наче буря, що ніяк не вщухала. Я підняла погляд на Сашу, що стояв поруч, і наші очі зустрілися. Він дивився на мене з таким теплом і турботою, що мені стало важко дихати. Його зелені очі, завжди такі проникливі, тепер здавалися ще глибшими.

Фіктивний шлюб. Не більше.

Я не можу робити все по-справжньому. Я не можу бути такою егоїсткою. Якщо він справді захоче дітей коли-небудь, то йому краще зробити це з жінкою, яка може все це зробити добре. Я звісно не безплідна. Але мені сказали, що шансів на це мало, і не факт, що плід приживеться, якщо я завагітнію. Про що я взагалі думаю? Коли він робив мені пропозицію щодо цього фіктивного шлюбу, він ясно дав мені зрозуміти, що хоче більше працювати, і не думає про відносини. Та і відносини між нами можуть тільки все ускладнити. Я не можу дозволити собі марно сподіватися на що більше, ніж заслуговую. Так, це слушна думка, Дана.

Це тимчасове. Це все закінчиться через рік.

Але чи зможу я так легко відпустити, як кажу собі?

— Ну, а тепер, — сказала Єлизавета Петрібна, відступивши на крок, — нам треба підготувати тебе до церемонії. У нас ще є трохи часу, щоб зробити все ідеально.

HELP! Мені потрібна ваша допомога. Я не можу вибрати обкладинку до майбутньої книги «Спокусити батька подруги». Це не займе багато часу — проголосуйте за кращу обкладинку в телеграмі TORI BOOKS❤️ або за @torii_shey. І як бонус, там ви зможете перші прочитати анонс та анотацію до книги. Заздалегідь буду дуже вдячна за допомогу!