Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Еріон, ще досі трохи приголомшений, відвів погляд на Тінеріз, який тепер спокійно лежав поруч на землі. Меч виглядав так, наче нічого не сталося, але Еріон відчував, що щось змінилося у їхньому зв’язку — щось стало ще глибшим, темнішим і більш непідвладним контролю.

— Ти щось бачив, коли взяв Тінеріз? — запитав Салем, обережно спостерігаючи за ним. — Я помітив, що ти збирався знову його використати, але тоді здавалося, що меч сам відступив.

Еріон зітхнув, пригадуючи яскраві видіння, у яких він, підкоряючись темній люті, вбивав усіх адептів Братства.

— Видіння, — відповів він, поглянувши на Салема з відтінком страху в очах. — Я бачив, як цей меч… як я з ним… винищую кожного, хто стояв переді мною. Можливо, це лише марення, але з кожним разом ці видіння стають усе реальнішими.

Салем зітхнув і подивився на вогонь, задумливо обмірковуючи почуте.

— Це не марення, Еріоне, а попередження. Я гадаю, що Тінеріз з кожним кроком забирає частину тебе, спонукаючи до кровопролиття. І тепер, здається, він хоче більшого, ніж просто помсту чи захист, — сказав він серйозно. — Поки ти ще можеш його стримувати, треба зрозуміти, як уникнути повної втрати контролю.

Еріон, вдивляючись у мерехтливі язики полум’я, мовчав, але Салем бачив, як його напруга віддавалася в ледь помітному стисканні пальців на коліні.

— Архон згадав, що єдиний шанс вижити — об’єднати всі артефакти, — сказав Еріон нарешті, не відводячи погляду від вогню. — Але тоді ми зробимо саме те, чого Братство і хоче. Це означатиме, що ми станемо лише пішаками в їхній грі.

Салем схвально кивнув, хоча в його погляді з'явилася тінь невпевненості.

— Якщо це правда, то вибір, який стоїть перед нами, ще складніший, ніж я думав, — сказав він. — Бо якщо ти не об’єднаєш артефакти, Тінеріз зжере тебе. Але якщо ти підеш цим шляхом, ми ризикуємо не лише втратити тебе, а й віддати в руки Братства силу, яку вони шукають.

Еріон нарешті повернувся до нього, і в його очах горіла рішучість, змішана зі страхом.

— Тому я не можу помилитися, — промовив він тихо. — Поки ми не знатимемо більше про кожен із артефактів і їхню роль, я не зроблю жодного кроку, який може привести нас до катастрофи.

Салем на мить задумався, не відводячи погляду від вогню.

— Братство Тіней, схоже, не просто зібрання фанатиків, — повільно почав він. — У них є структура, є мета. Вони ставляться до цих артефактів як до священних символів, але також і як до зброї. Можливо, кожен із них шукає спосіб повернути владу або захистити свої амбіції, але Архон — інша справа. Він, мабуть, один із небагатьох, хто насправді знає, чого хоче досягти.

Салем перевів погляд на Еріона, його очі світилися вогнем рішучості.

— Архон бачить у тобі ключ, тому що Тінеріз тебе визнав. Меч обрав тебе, і це робить тебе для них інструментом, якого вони або хочуть підкорити, або знищити. Я гадаю, що вони бояться, що ти можеш піти власним шляхом і, можливо, зруйнувати їхні плани, — продовжив Салем. — Ти маєш вибір, навіть якщо вони намагаються переконати тебе в протилежному.

Еріон на мить замислився, розмірковуючи над почутим.

— Тоді, якщо я для них усього лише зброя, яка може зіграти як на їхньому, так і на моєму боці, — він зупинився, відчуваючи дивну впевненість у своїх словах, — значить, вони бояться. Бояться того, що я зможу їх зупинити. І якщо так, то я не буду для них зручним інструментом.

Салем усміхнувся ледь помітно, в його погляді промайнув відблиск поваги.

— Отже, ми вирушимо далі, розгортатимемо цю гру на власних умовах. Але потрібно бути обережним, бо їхні очі та вуха, як сказав Архон, є всюди.

Еріон уважно подивився на Салема, тримаючи Тінеріз у руці. Після зустрічі з Архоном він не міг позбутися думки, що меч якимось чином обирає, кому підкоритися, або ж його сила проявляється не завжди.

— Салеме, — промовив він, простягуючи меч, — спробуй узяти Тінеріз. Я хочу побачити, як він вплине на тебе.

Салем скептично глянув на Еріона, потім на меч, що лежав у його долонях, лезо якого ледь помітно тремтіло, ніби реагуючи на пропозицію. Він недовірливо зиркнув на Еріона, але той кивнув, запевняючи його своєю впевненістю. Нарешті, з обережністю, Салем простягнув руку до меча, його пальці обережно торкнулися холодного руків’я.

Як тільки Салем узяв Тінеріз до рук, меч ніби ожив. Темна енергія тонким потоком потекла з леза, охоплюючи пальці Салема, мовби перевіряючи його наміри та силу. На обличчі Салема відбилося легке здивування, яке поступово змінилося зосередженістю. Він відчув незвичне тепло, що наче просочувалося крізь його шкіру і повільно проникало глибше, змушуючи його серце битися частіше.

— Це… — прошепотів Салем, його очі трохи звузилися, ніби він намагався зрозуміти природу цієї сили.

Еріон уважно спостерігав, зауваживши, як тіньова енергія огортає руку Салема. Але через кілька секунд енергія почала слабшати і зникла зовсім, залишивши лише прохолоду металу в його руках. Салем здивовано подивився на Тінеріз, але меч знову став звичайним, не проявляючи більше жодних ознак життя.

— Значить, він усе-таки не підкоряється кожному, — тихо сказав Еріон, дивлячись на Салема, а потім забрав у нього меч. — Але, здається, ти щось відчув, хоч і не до кінця.