Читати книгу - "Забуте вбивство"

Міс Марпл кахикнула.

— Хочу вам повідомити, що я знову зустрічалася з Едіт Паджет. Вона пригадала, що в той вечір вони повечеряли дуже рано, о сьомій годині, бо майор Гелідей мав намір піти на якісь збори, вона думає, то був Гольф-клуб чи якась зустріч на парафії. Місіс Гелідей також пішла з дому відразу після вечері.

— Правильно. Гелена зустрічається з Ерскіном там, де вони призначили побачення, можливо, на пляжі. Він від'їздить наступного дня. Можливо, він не хоче їхати, намовляє Гелену, щоб та втекла з ним. Вона повертається додому, і він приходить із нею. Зрештою, у нападі шалу він душити її. А все інше відбувається так, як ми вже собі уявили. Він трохи божевільний, хоче, щоб Келвін Гелідей повірив, ніби вбив свою дружину. Пізніше Ерскін закопує тіло. Ви ж пам'ятаєте, він розповів Ґвенді, що повернувся до готелю дуже пізно, бо ходив по місту.

— Але цікаво було б знати, що робила протягом того часу його дружина, — сказала міс Марпл.

— Певно, божеволіла від ревнощів, — припустила Ґвенда. — І влаштувала йому пекло, коли він повернувся.

— Ось така моя реконструкція. І вона можлива, — сказав Джайлз.

— Але Ерскін не міг убити Лілі Кімбл, — сказала Ґвенда, — бo він живе в Нортумберленді. Тому ми лише марнуємо час, намагаючись приплутати його до вбивства. Розгляньмо ліпше Волтера Фейна.

— Гаразд. Волтер Фейн — людина з пригніченими почуттями. Він здається лагідним, сумирним і таким яким дуже легко попихати. Але міс Марпл принесла дуже цінне свідчення про його справжню вдачу. Одного разу Волтер Фейн був у такому гніві, що мало не вбив свого брата. Щоправда, він був тоді ще дитиною, але той спалах гніву був несподіваним і незрозумілим, бо ж він завжди здавався хлопцем лагідним і поступливим. А потім Волтер Фейн закохується в Гелену. Він не просто в неї закохується, а божеволіє від кохання до неї. Вона відкидає його домагання, і він від'їздить до Індії. Згодом вона пише йому, що приїде й одружиться з ним. Вона й справді вирушає до Індії. Але незабаром Фейн одержує новий удар. Вона приїздить, проте відмовляється від свого наміру одружитися з ним, бо «познайомилася з кимось на кораблі». Гелена повертається до Англії й одружується з Келвіном Гелідеєм. Можливо, Волтер Фейн подумав, що Келвін Гелідей став первісною причиною раптової зміни її настрою. Він багато міркує, виношує в собі божевільну ревниву ненависть і повертається додому. Він поводиться по-дружньому, так ніби все забув і пробачив, часто приходить у цей дім, стає тут ніби кімнатним песиком. Та, можливо, Гелена відчуває, що це не так. Вона бачить проблиски того, що відбувається під поверхнею. Можливо, уже дуже давно вона відчула щось тривожне в лагідному Волтері Фейні. Вона каже йому: «Я думаю, що завжди тебе боялася». Тож Гелена таємно снує плани втекти з Дилмаута й оселитися в Норфолку. Чому? Бо вона боїться Волтера Фейна.

А тепер ми знову повертаємося до того фатального вечора. Тут ми вже не перебуваємо на такому твердому грунті. Ми не знаємо, що робив Волтер Фейн тієї ночі, і я не бачу ніякої можливості коли-небудь це з'ясувати. Але вимозі перебування на місці злочину, яку сформулювала міс Марпл, він відповідає, бо може дійти сюди від свого дому за дві або три хвилини. Він міг сказати, що йому болить голова й він хоче рано лягти спати, або зачинилися у своєму кабінеті задля якоїсь термінової роботи, або щось у такому дусі. Він міг зробити все те, що мусив зробити вбивця, згідно з нашою гіпотезою, і я гадаю, що з усіх трьох саме він найімовірніше наробив би помилок, пакуючи її одяг. Навряд чи йому було відомо про те, що саме мають звичай носити жінки за тих чи інших обставин.

— Дуже дивно, — сказала Ґвенда, — але в той день я пережила в його кабінеті дивне відчуття, ніби він чимось схожий на дім з опущеними шторами… і в мене навіть виникла дивна думка, що в тому домі є мрець.

Вона подивилася на міс Марпл.

— Вам це здається дуже дурним? — запитала вона.

— Ні, моя люба. Можливо, так воно й було.

— А тепер, — сказала Ґвенда, — ми переходимо до Ефліка — Автобусного Ефліка. Того самого Ефліка, який ніколи й нікому не дозволяв себе розтоптати. Головний аргумент проти нього — слова доктора Кеннеді про те, що він помітив у нього зачатки манії переслідування. Тобто Ефлік ніколи не був по-справжньому нормальним. Він розповів нам про себе та про Гелену, але тепер ми погодимося на тому, що то все була брехня. Він не просто вважав її привабливою дівчиною — він був шалено, палко в неї закоханий. А вона лише розважалася з ним. Вона була схиблена на чоловіках, як сказала міс Марпл.

— Ні, моя люба. Я нічого подібного не казала.

— Ну, була німфоманкою, якщо вам більше до вподоби цей термін. Хай там як, а вона завела інтригу з Джекі Ефліком, а потім хотіла його кинути. Але він не бажав бути покинутим. Брат визволив її з тієї халепи, однак Джекі Ефлік ніколи не простив і ніколи не забув. Вій утратив свою роботу — його нібито зацькував Волтер Фейн, як він пояснює. Це свідчить про певні ознаки манії переслідування.

— Так, — погодився Джайлз, — і якщо це правда, то це істотний аргумент проти нього, дуже істотний.

Ґвенда повела далі:

— Гелена їде за кордон, а він покидає Дилмаут. Але він ніколи не забуває її й, коли вона повертається до Дилмаута, одружена, приїздить і навідує її. Він сказав спочатку, що приїздив один раз, але згодом визнав, що був у їхньому домі більше, ніж один раз. І невже ти не пам'ятаєш, Джайлзе, як Едіт Паджет згадала про «таємничого чоловіка в розкішному автомобілі»? Як бачиш, він приїздив достатньо часто, щоб слуги звернули на нього увагу. Але Гелена не захотіла запросити його на обід, не захотіла познайомити його з Келвіном. Можливе вона його боялася. Можливо…

Джайлз утрутився.

— Тут може бути й інша версія. А що, як Гелена була закохана в нього — і він був першим чоловіком, у якого вона закохалася, і припустімо, вона не перестала кохати його. Можливо,