Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Кінець світу в Бреслау 📚 - Українською

Читати книгу - "Кінець світу в Бреслау"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кінець світу в Бреслау" автора Марек Краєвський. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 99
Перейти на сторінку:
повинні піти за цим слідом. Перевірити минуле жертв і встановити, що могло їх об’єднувати.

Райнерт замовкнув. Мокк не виявив найменшого бажання сперечатися. Він допивав чергову чашку молока й спостерігав за швидкими рухами ручки, якою стенограф Левін увічнював Райнертові слова.

— Тепер прошу вас, — у люльці Мюльгауза забулькотіла слина, коли він глянув на Кляйнфельда. — Після того, як усі висловляться, я вирішу, що нам робити далі.

— Панове, погляньмо на дати вбивств і на місця, де було вчинено злочин, — Кляйнфельд протирав пенсне. — Але з іншого боку, ніж це зробив радник Мокк. Перший труп, замурований у шевській майстерні, знайти було найважче. Це сталося зовсім випадково, бо хтось сказав шевцеві про смердючі яйця, замуровані в стіну, й той розвалив її киркою. Швець міг махнути на все рукою й працювати надалі в смороді, або знайти собі іншу майстерню. Наступний ремісник, що винаймав цю нору, міг би вчинити так само. Скарги власникові будинку могли зовсім не привести до знаходження трупа. Власник шукав би щось у каналізації, на цьому все б закінчилося. Врешті, який-небудь ремісник взагалі не зважав би на сморід і спокійно працював, радіючи, що має майстерню в гарному місці. Коротше кажучи, тіло Ґельфрерта могли взагалі не знайти. А що, панове, ви скажете про Гоннефельдера і Ґайссена?

— Авжеж, — Райнерт аж підстрибнув, розхлюпавши каву на блюдечко. — Гоннефельдера вбили у власному помешканні. Знайти його конче мусили, але це могло статися тільки тоді, коли сморід трупа зробився б нестерпним для сусідів…

— А Ґайссен? — Кляйнфельд затарабанив яструбиними нігтями по стільниці.

— Те, що Ґайссена знайдуть, не було жодних сумнівів, — втрутився Мокк. — Причому через півгодини після вчинення злочину, коли охоронець зайде до кімнати, аби нагадати клієнтові, що його час закінчився…

— Тобто простежується певна закономірність, — Кляйнфельд із помітним задоволенням відреагував на зацікавлення Мокка. — Перше вбивство могли б виявити хіба через тривалий час або й узагалі не виявити, друге — напевне виявити, але через певний час, третє — неодмінно виявити через півгодини. Як можна пояснити це постійне скорочення часу?

— У вас є якісь пропозиції? — Мюльгауз витрушував люльку в кришталеву попільничку.

— Так, — вимовив Кляйнфельд, вагаючись. — Убивця злякався, що ми не знайдемо першої жертви, і тому вбив другу…

— Це очевидно, — перебив його Мокк. — Він хоче привернути нашу увагу до дати. Якби ми не знайшли жертви, ми не зрозуміли б послання убивці на календарних листках.

— Гадаю, що вбивця хоче до нас наблизитися, — незворушно продовжував Кляйнфельд, незважаючи на іронічну посмішку Мокка. — Я колись читав у «Кримінологічному архіві» про серійних убивць в Америці. Дехто з них підсвідомо хотів бути впійманим і покараним за свої злочини. Це зокрема стосується злочинців, яких надто суворо виховували в почутті провини, кари й гріха. Схоже, що наш убивця діє так, наче хоче, щоб ми натрапили на його слід. Але щоб у цьому переконатися напевне, ми повинні вивчити його психіку.

— Але як нам вивчити психіку людини, якої ми взагалі не знаємо? — незважаючи на погано приховане незадоволення Мокка, Майнерер вперше виявив ознаки зацікавлення справою.

— Нам слід попросити якогось психіатра, який мав справи зі злочинцями, аби він висловив свою гіпотезу, спробував написати експертизу, — поволі мовив Кляйнфельд. — Нехай би написав нам щось на зразок рапорта: що може означати згадане мною скорочення часу, чому він убиває таким вигадливим чином, нарешті, що можуть значити ці листки з календаря. У Бреслау досі не було серійних убивць. Треба зробити копії справ серійних убивць з усієї Німеччини, наприклад, справи Ґроссманна, Гаармана, ганноверського різника та інших. Нехай наш експерт їх прочитає. Може, він побачить якийсь збіг. Це все, Herr Kriminaldirektor, що спало мені на думку.

— Не так уже й мало, — зауважив з усмішкою Мюльгауз. — А що скажуть нам найближчі радникові співробітники?

— Нічого такого, чого б не сказав Мокк, — виразно промовляла фізіономія мовчазного Елерса. Натомість Майнерер хотів щось додати.

— Я гадаю, що варто перевірити ці дати з точки зору значення чисел. Може, вони мають якесь символічне значення. Слід доручити це якомусь знавцеві кабалістики.

Чорнильна ляпка капнула на стенограму Левіна. Старий стенограф спершу зітхнув, а тоді простяг руки до неба, волаючи:

— Боже мій, я не витримаю більше таких дурниць! Він хоче, — показав пальцем на Майнерера, — доручити це знавцеві кабали! Та ви взагалі знаєте, що таке кабалістика?

— Вас хтось питав, Левіне? — холодно озвався Майнерер. — Краще зосередьтеся на своїх обов’язках.

— Я щось вам скажу, — голосно розсміявся стенограф, якого Мюльгауз любив за його гострий язик. — Підкажу вам іншу думку. Сполучіть місця злочинів на карті лініями. Напевно у вас вийде який-небудь таємничий знак. Символ секти… То що, спробуймо? — кажучи це, він підійшов до мапи Бреслау, що висіла на стіні.

— Так, спробуймо, — серйозно відповів Мокк. — Ринок, 2, кам’яниця «Під Грифами», Бурґфельд, 4 і Ташен-штрасе, 23–24. Ну, що ви так на мене дивитеся, Левіне… Увіткніть у ці місця шпильки…

— Невже в школі ви мали найгіршу оцінку з геометрії, пане раднику? — відгукнувся здивований Левін. — Так чи сяк, вийде трикутник. Три місця — три вершини.

Не зважаючи на буркотіння стенографа, Мокк підійшов до мапи й позначив три місця злочинів шпильками. Утворився тупокутний трикутник. Мокк якусь мить уважно розглядав кольорові голівки шпильок, а тоді підійшов до вішалки, зняв з неї своє пальто й капелюха й попрямував до дверей.

— Мокку, ви це куди? — гаркнув Мюльгауз. — Збори ще не закінчилися.

— Шановні панове, усі ці будинки знаходяться на території, яку оточує старий рів, — тихо вимовив Мокк, вдивляючись у мапу. За мить він вийшов геть з кабінету свого шефа.

1 ... 48 49 50 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кінець світу в Бреслау», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кінець світу в Бреслау"