Читати книгу - "Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста"

Ми розмовляли багато та довго, але найцікавішою темою був Толік та його життя. Я не могла повірити, що він продав швейну фабрику, над якою ми так тряслися та ледве поставили на ноги. Звісно вона не приносила дуже багато коштів, але те, що нам капало в кишені було достатньо для нормального життя.

- Він її втратив через борги, - говорила Діана. - Про це навіть у новинах говорили.

- Жах, - махнула я головою.

- Реальність, - промовила подруга. - Все раніше трималося на тобі, а як ти тільки пішла, то все розвалилося.

- Мені боляче це чути. Я стільки сил вклала у неї...

- Це я пам'ятаю. Як ти постійно переживала за кожну дрібницю та інше. Ти фактично всю свою молодість витратила на неї, а також на Толіка.

- Значить така була моя доля...

- Таке собі звісно, - закотила очі Діана та зробила ковток із чашки.

- Минуле не змінити.

- Твоя правда, а майбутнє не передбачити...

- Якби знала, що все так закінчиться, то б ніколи так би не переживала за те все, - сумно підкреслила я.

- Це так, але гірше все одно Толіку. Він зараз працює касиром у магазині.

- Серйозно, - здивувалася, адже не очікувала такого почути.

- Так, він, як на зло кожного дня продає мені хліб, - промовила Діана та продовжила. - Доводиться з ним постійно вітатися.

- Ця новина мене шокувала. Не думала, що він до такого опуститься...

- Його покарало життя за його гріхи.

- Мабуть, - із гіркотою у голосі проказала я. Мені було шкода свого колишнього нареченого. Можливо він повівся зі мною, як остання тварина, але час майже знищив те відчуття ненависті, що в мені було. Та я сама зрозуміла, що не варто усе життя злитися на нього та на інших моїх кривдників...

- А ось Ірина вийшла заміж за дуже важливого бізнесмена, - говорила далі подруга. - Він займається виробництвом скла, але я можу помилятися.

- Бажаю її тільки щастя.

- Якась ти стала дуже добра, - усміхнулася Діана.

- Люди з часом змінюються...

- Мабуть, але сильно доброю також не треба бути. Ти ще скажи, що навіть Маланюку пробачила його...

- Ось про нього давай не будемо, - перебила я.

- Гаразд, - погодилася білявка.

Я дійсно не хотіла говорити про нього, адже він завдав мені найбільше болю, а ніж Толік та всі мої колишні, втім досить про це. Ми сьогодні зустрілися не для того, щоб обговорювати погане.

- Ще невідомо, хто сидить в тебе у животі? - запитала я у подруги.

- Якщо чесно, то я не хочу знати стать дитини до народження. Мені головне, аби здорове було.

- То да...

- А ти коли плануєш? - запитала вона.

Я також особливо не хотіла розмовляим на цю тему, тому вирішила розповісти Діані всю правду.

- Це дивно, такий дядько великий, а як мала дитина себе веде. Буде цицю ревнувати до немовляти?

- Не знаю, - похитала я головою.

- А він взагалі ревнивий?

- Так. Інколи навіть дуже...

- Значить лячно бути твоїм коханцем, адже з фото видно, що він кремезний та може розчавити одним пальцем.

Я засміялася, що ледь не вдавилася тістечком, яке жувала.

- Якщо він нас застукає у ліжку, то здійсниться його одна мрія, - усміхнулася я. - Він колись мені сказав, що хоче секс у трьох, але щоб було дві дівчини.

- У кожного свої фантазії, але я на цю роль не підхожу - нас буде аж четверо.

Дотепний жарт Діани знову змусив мене усміхнутися, однак мене здивувало, що вона ніяк не відреагувала на це. Бо я була засмучена, коли Ральф таке мені сказав одного вечора. Я, щоб його не журити, сказала, що, можливо, колись таке спробуємо, але мені не кортіло дивитися на те, як мій чоловік стане розважатися з іншою жінкою, або він буде позирати, як я стану цілуватися з нею, бо йому також подобалися лесбійські моменти...

Але не варто згадувати його дивні сексуальні смаки, то він мене сильно любить, готує сніданки у ліжко та завжди мені допомагає. Тому всі такі речі пробачаються, бо ніхто не ідеальний…