Читати книгу - "Серце гріє"

нещасні манекени. Але це мало допомогло. Дарт і сам не підозрював, що здатний на такі емоції — йому знадобилося все самовладання, щоб спокійно зійти на сцену, стримано подякувати Гаю за нашивку та повернутися на своє місце. Після вчорашнього дивитися на свого наставника, не пориваючись роздерти його на шмаття, було досить складно. Не те щоб Дарт справді вважав себе здатним перемогти вчителя, але гнів вимагав виходу. Майстер відвів душу на нещасних манекенах, але хіба могли їхні страждання зрівнятися з раною, завданою Дартовому самолюбству? Вчора ввечері Гай повідомив улюбленому учневі, що не дозволить Дартові покинути Ормрон. І не тому, що боявся за життя учня, не тому, що Дарт був потрібен йому тут, а тому, що молодий майстер не готовий до самостійного життя! Дарт розумно заперечив: якщо вже не готовий він, то взагалі ніхто в цій бісовій школі не готовий вирушати в зовнішній світ.

— Вгамуйся, малий, — сказав, немовби відрізав, наставник. — Я поки ще дато Гай, а ти ще мій учень — і робитимеш так, як я скажу. Сім років тому я всупереч усім правилам зарахував тебе в гакко. Тебе — вовченя без роду-племені, про яке ніхто нічого не знав. Ти хотів сили — я вчив тебе. Вчив, не запитуючи, що привело тебе в Ормрон, сподіваючись, що сам розповіси. Ти мовчав — і я мовчав. Мовчав, мимохідь з’ясовуючи, хто ти й звідки. Усе сподівався — сам розкажеш. Але, видно, час визнати, що вчитель я не найкращий. Усе, що міг, — я тобі дав. Але цього не досить!

— Не досить кому? — голос учня дзвенів від напруги, хоч той і говорив набагато тихіше, ніж наставник.

— Тобі не досить, дурню! Коли я сказав, що твоє навчання не скінчено — виходить, його не скінчено! Завтра ти отримаєш свою команду й працюватимеш із четвіркою джун-вей доти, поки я не вирішу, що цього досить, зрозумів?

— Я та четверо шмаркатих дітлахів? Не пам’ятаю, щоб я збирався вчитися на няньку.

— О ні, школяре, не ти й четверо шмаркатих дітлахів. А досвідчений сото й п’ятеро шмаркатих дітлахів! І ти погано зрозумів мене — це було не прохання, це — наказ. А тепер забирайся з-перед очей, щоб і духу твого тут до вручення нашивок не було!

Ніхто раніше не розмовляв із Дартом у такому тоні. У нього навіть майнула думка потай залишити Ормрон, але все-таки по тривалих роздумах змушений був погодитися з грандмайстром. У гакко Дарта привела конкретна мета. І якщо для того аби досягти цієї мети, потрібно впокорити гординю, молодий майстер готовий до цього.

Вручення білих нашивок закінчилося. Сото Олія взялася до жовтих.

Та-вей уважно спостерігали за тим, як сценою крокували підлітки — багато хто вже знав членів своїх майбутніх команд, тож ці тепер поглядали на підлеглих ледь не з батьківською любов’ю. Дарта все це мало хвилювало — він навіть не глянув на теки з особовими справами чотирьох дітлахів, яким не пощастило потрапити в його команду. У тім, що нещасним не поталанило, він не сумнівався. Закінчити роботу в п’ятірці можна у два способи. Найпростіший — виконувати всі доручення сото, звітувати про виконану роботу й чекати, поки високий майстер вирішить, що його підопічні отримали достатньо досвіду, аби перейти на наступний рівень. Інший спосіб — виконати триста завдань. Після такої кількості вдалих місій та-вей та його команда можуть просити підвищення в обхід свого сото. Дарт не сумнівався — Гай дуже ретельно вибиратиме високого майстра для його п’ятірки. І навряд чи це буде людина, з якою просто домовитися. Отже, команді Дарта належало виконати три сотні завдань і не менше!

Юнакові здавалося, що дато Гай хоче від нього чогось конкретного, що йдеться про певний урок, про певне вміння, якого в молодого майстра поки що нема. І як тільки Дарт засвоїть цей урок, буде готовий до виконання своєї місії. Тієї, котра привела його в гакко Ормрон.

Майя ще витала в хмарах, коли Олія вимовила її ім’я. Якби не турботлива подруга, дівчинка проґавила б головну подію дня. Вона не відразу зміркувала, хто й навіщо вирвав її з полону мрій за допомогою відчутного стусана в гомілку, але Віра виразно кивнула головою у бік сцени, й усі сторонні думки вивітрилися з голови Майї. Втім, вивітрилися не тільки сторонні думки — пізніше Майя не могла згадати, як сходила на сцену, як вузька смужка жовтої тканини опинилася на її передпліччі, як гранд-майстер Гай потис їй руку й що він при цьому говорив; єдине, що лишилося в пам’яті, — відчуття посмішки, настільки широкої, що боліли щоки. Зігнати її з обличчя ніяк не вдавалося — м’язи наче зсудомило. Чи це та величезна хвиля радості, що затопила дівчинку, коли зі сцени пролунало ім’я Дарта Велоні, повернулася ще раз, аби остаточно втопити у своїх водах приголомшену Майю?

Так чи інакше, отямилася вона вже в кріслі. Вручення нашивок тривало. На сцену по черзі зійшли близнючки Рамінагі — щоправда, замість Ганни піднялася Ліку (вони вкотре помінялися місцями), але Гая обдурити не вдалося. Потім за нашивкою піднялася Віра, брати Своч, Феліція Томна — найвродливіша дівчинка випуску, котра, як на зло, чудово знала про свою красу, та хлопці з паралельного потоку, не знайомі Майї. Наступним знайомим ім’ям стало ім’я Тари Чейн — варто було Олії вимовити його, залою пролинув легкий шепіт — багато хто ще й досі не вірив, що ця нездара отримає нашивку. Усі знали, що її тримають у гакко тільки з поваги до Гая, котрому вона доводиться далекою родичкою. Останнім у списку, як завжди, був Грей Ясмин. Щойно вічний «запізнений» зійшов на сцену, Гай щиро здивувався: «Дивно навіть не те, що ти встиг до закриття, а те, що ти взагалі знайшов сюди дорогу!» — в залі засміялися, та хлопець нітрохи не зніяковів: «Та я просто тут проходив. Дай, думаю, зазирну — може, хто зрадіє…» Гай тільки похитав головою — змагатися в дотепності з цим дивним хлопцем йому не хотілося.

Нарешті церемонія завершилася. Столи відсунули до стіни, Олія змінила список. Почалася друга, більш інтригуюча частина святкування.

На сцену зійшли ті майстри, яким сьогодні належало отримати свої п’ятірки. Далеко не всі та-вей працювали з п’ятірками — багато хто йшли в лабораторію Феаліса або служили Тахінїї, виконували дрібні доручення лиховісної Мору або поповнювали почт блискучого Лавіона. Декого з майстрів Гай особисто відібрав, щоб займались із зовсім маленькими учнями. В остаточному підсумку