Читати книгу - "Попелюшка навпаки, Галина Курдюмова"

- Ти, що, вбити мене хочеш?! - заволала я і живо пояснила, як слід носити корсет, щоб не хапати ротом повітря, мов риба, яку витягли з води.

А коли Мегі наділа на мене гарну сріблясту сукню і заплела волосся складним плетінням, я увірувала у власну неперевершеність. Аби тільки через довгу спідницю не вбитись.

Тепер усередині завовтузився черв’ячок бажання поглянути на зведену сестру. Але живіт забурчав і перевершив це бажання.

- Мегі, хочу їсти. Проведи мене, бо голова ще трохи крутиться, - вчепилася я за міцну руку служниці.

Тепер я не відпущу дівчину, поки не вивчу увесь дім і територію поза домом, а сама буду все запам’ятовувати й брати на замітку.

- Веди прямо на кухню. Погляну, що там вариться-смажиться.

Мабуть, таке побажання не типове для знаті, та я маю усе знати. Ти паче, святе святих - де береться їжа!

На кухні кухарки почали кланятись, відступаючи під стіни.

- Робіть свої справи, на мене не зважайте. Здається, там вже щось горить!

Виявилось, що я врятувала пироги.

- Ось їх мені й накладіть повну тарілочку. З чим? З ягодами? І з сиром? Кладіть і тих, і цих. І побільше! Ех, шкода, що гарячі, ніяк покуштувати. Ні, холодних учорашніх мені не треба. Краще почекаю, поки ці вичахнуть.

Підхопивши таріль, я знов вчепилась за руку Мегі.

- А тепер веди мене до сестри. Знаєш, де мати її зачинила?

- Знаю, - задрижала служниця, - але леді Антуанетта суворо заборонила навіть до дверей наближатися!

- Мені можна, - заспокоїла я дівчину.

Поки дійшли, пиріжки трохи вичахли. Не втрималась, вкусила один, попався із ягодами. Ммм… Смакота!.. Як же добре жити на білому світі!

- Ось тут, - Мегі зупинилась перед міцними дверима із металевим засувом.

- Відчиняй. Почекаєш у коридорі, я хочу поговорити з сестрою наодинці.

- Ох! - служниця хитнулась, неначе ноги не тримали, і закотила очі.

- Що?

- Тільки не вбивайте леді Ліліану! Не те, щоб я за неї заступалася… Але ж це й вам може зашкодити…

Невже я така тварюка, що мене так бояться?

- Коли повернеться лорд Жан, він… Він так любить свою доньку!

- А коли повернеться лорд Жан?

- Він же організовує полювання для короля, повернеться надвечір.

- Угу… Зрозуміло. А чому ти вирішила, що я збираюсь вбивати леді Ліліану?

- Так вона ж мало вас не загубила! Просто диво, що ви живі та здорові після такого падіння.

- Зараз розберемося…

Мегі відсунула засув і я зайшла до комірчини, де відбувала покарання майбутній взірець для усіх бідолах світу - леді Ліліана.