Читати книгу - "Програне парі, Аріна Спел"

-Ти не перебільшуєш ? Потанцював один єдиний танець і вже серйозні наміри? Друже, ти не захворів часом? Ти ж уникав шлюбу стільки років. А зараз говориш про серйозні наміри? - я не вірив своїм вухам. Причаровує вона їх , чи що. 
-Я ж не кажу, що зроблю їй пропозицію негайно. Але й упустити таку красуню не можна. Поспілкуюся, придивляюся. А чом би й ні. Врешті решт цьому й так коли небуть статися. Вона справила на мене враження. Така ніжна, соромʼязлива. 

Я поперхнувся. Ми про одну й ту саму жінку розмовляємо?

-Знаєш, якраз завтра я вільний. Тому зможу надати супровід. - хоч діл у мене було багацько, але доведеться скоригувати. Залишати їх на самоті наміру не мав. Чому? Хто зна чому. 

-А що це твоя матінка так на тебе очима блискає, що аж мені страшно?- сміючись запитав Стефан. 

Довелося згадати про правила пристойності і піти все-таки запрошувати дівчат. 
Патрісія, моя майбутня дружина, стояла під стіною, чемно відмовляючи всім залицяльникам , терпляче очікуючи на мене. Ось вона, ідеальна жінка. Та чомусь мої очі весь час шукали синю сукню, що не пропустила жодного танцю. Жодного. Стефан запросив її ще двічі. Ну не наглість. Це прямий натяк на те, що він зацікавлений. Навіть дозволив собі таке нахабство, як поправити її зачіску, закинувши волосся на зад і ніби ненароком торкнутися її плеча. Голого плеча, мушу замітити. Вона навіть не сіпнулася, лише мило посміхалася в черговий раз. Мені б , мабуть, очі видерла за таке. 
Нестерпна, яка ж вона нестерпна.