Читати книгу - "Вибрані твори, Володимир Кирилович Винниченко"

сюжету поєднуються в романі з осмисленням філософських проблем, з утопією та антиутопією, з науково-фантастичними елементами, У «Сонячній машині» письменник відходить від зображення реального часу і звертається до футуристичного проекту, переносячи своїх героїв з атмосфери соціалістичної революції в атмосферу революції науково-технічної. Геніальний німецький вчений Рудольф Штор винайшов сонячну машину, за допомогою якої збирається вирішити проблему харчування у державних масштабах й усунути саму першопричину експлуатації та існування найманої праці. Так напруга творчих шукань художника проявилася у продукуванні нових жанрових форм для втілення новітніх ідей.

Незважаючи на очевидну упередженість тодішньої «офіційної» критики у ставленні до всього, що з’являлося з-під пера літератора, особливо починаючи з його останньої еміграції, зацікавлення творчістю В. Винниченка не згасає, підтвердженням чому — поява у 20-х — на початку 30-х років як самостійних, окремих студій, так і тих розвідок, що були складовими частинами підручників з історії української літератури або праць, присвячених загальним тенденціям літературного процесу в Україні.

Однак у порівнянні з «Сонячною машиною» майже невідомими для українського читача виявились інші твори письменника, написані в еміграції, зокрема романи «Поклади золота», «Нова заповідь*, «Вічний імператив», «Лепрозорій», «Слово за тобою, СталінеІ», драми «Ательє щастя», «Пророк» та філософські й політичні трактати «Щастя» й «Конкордизм».

Той факт, що художня творчість Володимира Винниченка структурно та семантично організована цілим комплексом філософських ідей, дозволив сучаснику письменника О. Гермайзе зауважити: «...Творчість В. Винниченка — не тільки форма естетичного світовідчуття, але разом з тим і форма філософського та соціального мислення». Та все ж на фоні драматургії та романістики письменника виокремлюються його філософські роботи наукового формату.

Великий трактат «Конкордизм» (рукопис зберігається в архіві Винниченка в Колумбійському університеті СІЛА) містить виклад соціальної й етичної концепції, розробці якої літератор присвятив усе своє життя. У трактаті термін «конкордизм» (від латинського сопсогсііа, що означає погодження, згоду) протиставлений термінові «дизконкордизм» (письменник вводить його на позначення соціального розладу, втрати гармонії, рівноваги).

Рукопис трактату датований 1938—1945 роками, а передмова автора до нього — 1948 роком. Коли було завершено трактат, авторові залишалось тільки три роки життя. «Конкордиз-мом» Володимир Винниченко продовжив традиції філософської утопії, започаткованої ще з часів Платона. На думку філософа В. Горського, це засвідчує величезний гуманістичний потенціал творчості письменника-мораліста. Адже вихідним положенням для Винниченка є переконання, що «справжнім спрямуванням філософського пошуку взагалі має стати обґрунтування шляхів до щасливого життя людини».

Щастям, за Винниченком, є те, що дає «постійну радість життя». Отже, щастя — це зафіксована радість. Саме такий стан, на його думку, стає можливим, коли людина віднаходить і утримує гармонію й рівновагу між різними сферами людського буття та цінностями. Тому в трактаті «Конкордизм» відповідно обґрунтовується «закон погодження взаємоелементів буття», згідно з яким «тільки дієва рівновага цих цінностей та погодженість їх між собою та з силами навні нас дає той стан, який ми можемо з цілковитим правом назвати щастям».

Автор «Конкордизму» вважав, що головною причиною, через яку неможливо повністю реалізувати ідею щастя шляхом гармонізації буття, є насамперед соціально-економічна нерівність та панування приватної власності. Маючи досвід революційної боротьби та спостерігаючи за наслідками революції, В. Винниченко активно заперечує і той шлях усунення причин нещасть людства, який пов’язаний з терором і репресіями, що активно запроваджувався в тодішньому СРСР.

Теорія конкордизму є для нас надзвичайно важливою в аспекті прояву її окремих положень і мотивів у комплексі етичних та політичних переконань Винниченка як автора роману «Слово за тобою, Сталіне!». Цей твір був написаний у 1949—1950 роках протягом дев’яти місяців: роботу над романом розпочато 26 листопада 1949 року, а закінчено 26 червня 1950 року. Г. Ко-стюк, говорячи про жанр роману, апелює до слів самого автора твору. Він звертає увагу на те, що В. Винниченко називає свій твір політичною концепцією в образах. Інший літературознавець з діаспори С. Погорілий, звертаючись до ідей, образів і мотивів роману — ідеї колектократії, образів «термітів» та мотиву «брат на брата», характеризує тему та підтеми твору.

Ідея конкордизму в романістиці В. Винниченка постає як етична система. Письменник розмірковує: «Коли індивід чи колектив не хоче мати страждання, болів, одно слово — нещастя, то він повинен знищити те, що робить його нещасним. Нещасним робить його хвороба розладу сил, дизконкордизм. Значить, здоровим його може зробити погодження сил, себто конкордизм. Конкордизмом ми називаємо систему лікування та реорганізації сил сучасного людського організму (чи то індивідуального, чи то колективного), сил як фізичних, так і психічних, систему, збазовану на рівновазі та погодженні тих сил».

Багато уваги автор приділяє узгодженню індивідуальної й колективної моралі. Індивідуальна мораль, за Винниченком, включає обґрунтування системи з 13 правил, серед яких зустрічаємо такі: «звільняйся від гіпнозу релігії і будь простою часткою природи»; «будь погоджений з іншими, не шкідливими тобі живими істотами на землі»; «не годуйся нічим, непритаманним природі людини»; «не пануй і не підлягай пануванню»; «будь ні над колективом, ні під ним, ні поза ним, а тільки активною, відданою клітиною його»; «будь суцільним» — тобто чини таке, щоб кожна твоя дія була результатом погодження твоїх головних сил (розум, почуття, воля); «будь чесним з собою». Цій максимі В. Винниченко приділяв особливу увагу. Зазначимо, що обґрунтована В. Винниченком теорія «чесності з собою» — варіант давніх пошуків моделі «ідеального громадянина», чиє самовіддане служіння суспільству не обмежує його внутрішньої свободи, а є її органічним виявом. Цей ідеал не втратив своєї актуальності й нині.

У романі В. Винниченка «Слово за тобою, Сталіне!», окрім авторової філософії «чесності з собою» й ідеї конкордизму, як-найяскравіше втілена концепція колектократії — новітньої філософської ідеї, апробованої романістом художньою практикою. Ідею колектократії В. Винниченко розвиває, формуючи перше правило колективної моралі: «Будь погоджений з індивідом».

Найкращим виявом активізації дії цього принципу повинна стати «економічна демократія» або «економічна колектократія». А політична програма прогресивної держави, яка мислить перспективами, повинна бути спрямована на звільнення від догматизму, тоталітаризму, диктатури, на ствердження принципів демократії, сутнісною рисою якої є свобода.

Така увага до філософських концепцій зумовлена тим, що іеї Винниченка, які народилися у контексті його етико-фі-лвсофських шукань і остаточно сформувалися та оформилися у Іелетристиці, відіграють смислотворчу роль у всій творчості письменника. Однак слід враховувати і структуротворчий (формотворчий) аспект функціонування цих ідей у романістиці й драматургії. Письменник прагнув відйайти відповідну художню аорму, яка б стала достойним обрамленням його концепцій та тіорій. «Слово за тобою, Сталіне!» став, за висловом Г. Кос-тюкі, «лебединою піснею» письменника.

Володимир Винниченко помер 6 березня 1951 року в своєму маєтку «Закуток», у якому жив з 1934 року після переїзду до Фракції.'

*