Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En 📚 - Українською

Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Влад і Марія Цепеш. Повернення додому" автора Vit En. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 80
Перейти на сторінку:
Глава 3

1456 рік

День змінював день, а наші герої підростали. Владу було 17, а Айгюль 16 коли доля надіслала їм чергове випробування, яке в майбутньому і зблизить їх. 

Влад та Радо потрапили до турків близько 4 року тому, і проживали в іншу місці, в окремому яничарському корпусі, але після пожежі, яка охопила їх "новий дім", Мехмеду довелось перевезти їх ближче до себе.

В цілому, ставилися до них добре. Вони дружили з шехзаде і навіть навчалися разом з ними, в одній з найбільших шкіл палацу. А по вечорам вони билися на мечах, їх наставник був досить задоволений результатами обох хлопців.

Відносини Мехмеда та Айгюль ставали гіршими, і гіршими і тепер султан взагалі не хотів бачити цю дівку. 

Цей день був особливим. Уся султанська родина була в саду, Мехмед грав із молодшими дітьми. Старші діти ходили садом, а маленький шехзаде Джихангір неуміло їздив на коні, стараючись не звалитися з сідла.

–Валіде султан, матінко - схилила голову Айгюль в маленькому поклоні.

–Сідай поруч з нами - запропонувала Валіде, вказавши на вільне місце. 

Дівчина сіла на подушки поруч з ними і дивилася вдалину гордо піднявши голову, бджоли гули над вухом,сонце смалило, тому більшість присутніх попивали щербет, намагаючись спастися від жари .

— Ти вже бачила Владо та Радо, тих принців із Румунії?

—Валіде султан, ще не бачила, але потім схожу подивитися.

 —Даремно ти так, ти вже доросла і повинна потихеньку шукати вже собі чоловіка.

 —Якого чоловіка, мені всього 16, ще рано про заміжжя думати, я хочу навчатися, вчитель Алі бей задоволений моїми результатами.

— Якраз саме час, придивись до них, старший Влад на рік старший за тебе, дуже гарний і розумний хлопчина. Молодший Радо, теж непоганий і віком такий самий як ти, а навчання це зовсім не головне для молодої дівчини.

— Ну добре, якщо випаде нагода, я обов'язково познайомлюся з ними, але все ж таки навчання бажаю продовжити.

–Мг -відповіла русоволоса і подивилася на Хош'яр, стосунки у них завжди були хорошими, і вони дуже добре дружили.

– Прогуляюся садом, з вашого дозволу - трохи почервонівши сказала Айгюль, такі теми їй взагалі не подобалися, вона пішла, будучи в своїх думках у свої думки, яке заміжжя, ніби її хочуть спровадити з цього палацу ще раніше ніж старших сестер.

З-за куща вискочив кінь і швидко помчав прямо на дівчину, а Джихангір не міг зупинити його. Султана заплющила очі, як хтось відштовхнув її поваливши на землю, кінь промчав повз них, а за ним два вершники. Айгюль повільно розплющила очі і подивилася на хлопця, що притискає її до землі і дивиться прямо в її красиві, ніжні очі.

–Ти ... Ти не забилася? - хлопець підвівся і подав їй руку.

–Я ... - Вона подала йому руку у відповідь і вставши протерла очі. —Не боїтесь що вас накажуть, адже не можна чоловікам бачити родину султана. 

–О, нажаль сам султан і позвав мене сюди. Я Влад - він трохи посміхнувся їй.

–А Я ... Я Айгюль, приємно познайомитися.-відповіла вона і зніяковіло опустила очі.

Валіді з Хош'яр переглянулись.

–Між ними вже іскра, ми ще згадаємо мої слова, ці двоє вже один одному сподобалися-Сказала рудоволоса і подивилася на невістку.

–Хм, подивимося - посміхнулася Хош'яр і зробила ковток щерберта.

Покої султана

–Володарю, як ви й казали підготовка до походу майже закінчена.

–Добре, Омер - відповів він і подивився на карту.

 –Коли ми виступимо в похід? - спитав другий паша.

— Незабаром, а поки надішліть посла до Шессбурга, я хочу щоб князь і його синок вирушили з нами, запроси їх до Стамбула, сьогодні ж, хай доведуть нам що готові вбивати своїх же соратників, тільки тоді я повірю в їхні брехливі, лестливі слова .

–Як накажете - відповів посол, який завжди знаходився на подібних заходах, вклонився і вийшов виконати наказ свого господаря

   Вечір

 На заході сонця в невеликій прибудові до палацу сиділо двоє хлопців, Влад дивився у вікно ненависним поглядом. А Радо спокійно їв біля каміна.

— Як ти можеш так спокійно сидіти і їсти, коли нам треба якнайшвидше втекти? -Старший брат повернув голову.

— Ти забув сказати тобі треба втекти, а я лише прийняв це… Нам доведеться бути тут, тому краще змирись з цим.

–А як же слова батька? - Він підійшов ближче до Радо.

— А що слова батька, якщо ти не пам'ятаєш, він віддав нас сюди, за його наказом ми тут і я хочу лише полегшити собі життя, що й тобі зрозуміти бажаю!

Невідомо чим би закінчилася ця розмова якби у двері не постукали. Влад відчинив, до хати зайшла Айгюль. Обидва хлопці прихилили голови перед нею.

–У вас щось трапилося, султано? Що ви робите тут у такий пізній час? - сказав молодший брат і здивовано підняв брови.

–Я прийшла до вашого брата. -Айгюль трохи посміхнулася йому і повернула голову на Влада.

–Що ж ... Ви хочете тут говорити?

–Якщо можна на вулиці ... - Відповіла вона.

–Мг 

Парочка вийшла на вулицю.

 –Можете говорити зі мною на "ти", все ж таки це не офіційна зустріч. -сказала Айгюль.

 —Добре, про що ти хотіла поговорити? - підняв брову.

 —Я хотіла подякувати тобі, за те що ти врятував мене тоді в саду.

—А, ви про це, вам немає за що дякувати, пощастило просто що я тоді опинився в потрібному місці, в потрібний час.

 —Може прогуляємося? -запропонувала дівчина.

— Добре, — відповів він і вони разом прогулювалися садом, дивлячись на нічний Стамбул.

Через кілька місяців. Мармуровий павільйон. 

Туди зайшли двоє чоловіків, Мірча та Влад старший. Вони вклонилися перед ним.

— Нарешті ви приїхали, -сказав Мехмед.

–Ви викликали нас повелителю, відно справа важлива? -почав говорити Влад.

 –Так, ти і твій син вирушите разом зі мною в похід.

— Як вам буде завгодно -відповіли вони і переглянулися, ніби поглядами стримуючи один одного.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 4 5 6 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"