Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

Можливо, «Лена 2.0» познайомиться з ресторатором на моноколесі, який якраз подумує відкрити іспанську закусочну, а може, її закружляє в танці розлучений юрист на саль-са-вечірці, або її новий учень-айтішник набереться сміливості й покличе її випити кави, або, сидячи на підйомнику в Буковелі, вона розговориться зі стоматологом із Мінська, а можливо, це буде темпераментний італієць, який посміхнеться їй під час екскурсії до Риму.

Щасливі, непроблемні жінки притягують своєю легкістю. Для такої легше бути принцом чи супергероєм, адже дівчина не вивалить тобі на плечі тягар роками накопичуваних проблем, маючи на увазі, що все моє тепер твоє — попа, груди, кілька мікрокредитів, образа на життя, комплекси, нереалістичні фантазії та очікування про кохання і стосунки, а ще вимоги — багато вимог.

Який тут можна зробити висновок? Якщо ти просто Лена — розберися, чому ти нещаслива у своєму житті, адже справа тут не у відсутності чоловіка: стань «Леною 2.0», і твоє здорове відчуття щастя та любові до життя приверне у твоє життя і правильного чоловіка для кохання.

Ще на початку своєї роботи перекладачем у шлюбному агентстві я вирушила на переклад із американцем років шістдесяти та жінкою сорока восьми років. Вона все життя працювала секретарем у різних державних структурах. Худенька, невеликого зросту, в короткій спідниці, в чоботях на шпильках із величезними пряжками, фарбована «жовта блондинка» з легким начосом і густою гривкою, яку вона явно завиває щоранку. Образ доповнювали яскраві блакитні тіні, підведені стрілки та блідо-рожева помада у поєднанні з темним олівцем. Швидше за все, саме так вона фарбується останні тридцять років.

На чоловіка вона дивиться із солодкою усмішкою, намагаючись маскувати роздратування. Мова її тіла кричить про те, що американець їй неприємний. Коли чоловік іде в туалет, жінка закочує очі й навіщось виправдовується: мовляв, на фото він мав кращий, молодший вигляд. Дев’ятнадцятирічній мені важко уявити красивого чоловіка, старшого тридцяти п’яти років, як мужчину. Далі вона починає розмірковувати, що ресторан хороший і квіти він їй купив дорогі.

Чоловік повертається з туалету, і жінка з блакитними тінями та чорними стрілками знову розтягує свою блідо-рожеву помаду в посмішці. Наприкінці вечора чоловік пропонує їй замовити десерт із собою, щоб вона вранці з’їла його на сніданок. Від несподіваності такої пропозиції у нашої героїні ще більше закручується чубчик. На чоловіка вона тепер дивилася з тією ж таки погано прихованою неприязню, але тепер ще й приправленою здивуванням.

Ми вийшли з ресторану й попрямували шукати таксі. Центр міста у п’ятницю ввечері. Незважаючи на пізній час, тротуари заповнені строкатим натовпом. Несподівано в нашу трійцю буквально впирається чоловік. Він добре одягнений, але його коліна в пилюці, рухи ніби намагаються наздогнати один одного. Чоловік явно п’яний. Його погляд упирається у ноги жінки з блакитними тінями. Потім він повільно проходить поглядом по її ногах, трохи пригальмовуючи в області талії та грудей, його обличчя починає розтягуватися в усмішці, але тут він зустрічається поглядом із жінкою із завитим чубчиком. Він голосно втягує повітря, упершись поглядом у жінку поруч зі мною, а потім різко показує на неї пальцем, скрикуючи: «Ой, яка стара дівчинка!». Я навіть злякалася за цього підпилого випадкового перехожого, тому що жінка з блакитними тінями наочно продемонструвала істинне значення виразу «вбити поглядом». Не знаю, чи проклинала вона його в той момент, чи уявляла, як голими руками відриває йому голову, чи щось інше. Підпилий чоловік усе з тим же виразом повного жаху на обличчі побрів далі вулицею, періодично обертаючись на нашу героїню і щось бурмочучи собі під ніс. Американець не зрозумів, що сталося. Він запитливо підняв брови, а я посміхнулася і сказала, що підпилий перехожий питав дорогу до метро.

Ця історія відклалася у мене в пам’яті. Звичайно, у дев’ятнадцять років не думаєш про старість чи в’янення краси. У дев’ятнадцять років життя видається нескінченним, повним перспектив і можливостей.

Тільки з плином часу, витягаючи з пам’яті цю історію, я зрозуміла весь жах цієї ситуації для дами з чубчиком. Своїм головним козирем вона явно вважала свою зовнішність, хоча голос глибоко всередині, мабуть, давно нашіптував їй, що час цього козиря безповоротно минув. Тепер він працює тільки у зв’язці з екзотикою слов’янки та чоловіком, старшим шістдесяти років. Як довго вона зможе виїжджати на цій акції? Рік? Три роки? П’ять років? А що потім? Якщо ця жінка оцінює себе винятково за критерієм «красива», то з чим вона залишиться через кілька років? З дідусем вісімдесяти років?

Повернімося до наших сполучених посудин. Скільки їх зараз у вашому житті? Ви закохані у свою професію чи бізнес? У вас є справді важливі для вас інтереси та хобі? Якщо у вашому житті всього дві сполучені посудини — діти й чоловік, то що буде з вами, якщо трапиться життя і з тієї чи іншої причини ваш чоловік залишить вас? Ким будете ви? Жінкою, яка намагається втопити дітей у своїй любові та та гіперопіці? Жінкою, яка втратила об’єктивність і будь-який зв’язок із реальністю? Чи вся ваша любов дістанеться декільком подругам, із якими ви будете плакати, пити вино, співати пісень і люто ненавидіти ту, яка введе у своє життя ще одну посудину — успішну кар’єру чи кохання чоловіка?

Насправді талановиті, успішні діти та щирі, цікаві подруги — це чимало. Не кожна жінка може цим похвалитися. Додайте до