Читати книгу - "Мемуари Мейтьюса, Андіона Гобой"

Глава 5 Ну це так, звичайно На кшталт,якщо накричав на мене я починаю плакати і боятися його. Ну а кінець то який, невдовзі? Так цікаво, що буде наприкінці. Да, скоро. По типу не так давно такий накричав  на меня : «че блять немічні включити світло не можете» - Мейтью - А я такий «я дала, не знав що він так вимикається» Сміх і годі. Хоча для тебе звісно так не було. Або взагалі сьогодні накричав на мене за те, що у нього корова втекла, а у нього бачники голова болить від моєї музики, а нічого коли у мене бошка хворіла і я попросив чемно вируй свою музику він сказав «зате мені весело» Мейтью І з'явилося моє улюблене висловлювання «весело весело, я б таке весело- повеселіло». А про мої садиські та маніакальні нахили знає тільки Влад і його це не бентежить навпаки подобається те, що я псих такий. Мейтью Можна сказати, що це тип кінець Неймовірно! Дякую, що поділився наболівшим. Було приємно поспілкуватися. Нема за що. Мені було це необхідно Ти класна чи класний, якщо дивишся по ніку (ахах). Дякую. Мені приємно це чути. Я ще люблю читати манги та дивитися аніме Мейтью І писати вірші але чот закинула А покажеш хоч один- прочитаю. Доречі, я аніме зараз дивлюся: називається «Монстр» Ого, круто. Зараз віршик буде. Назва : У труні   Дурно думати, що їх немає, Вони є, я бачив, Він ходив, ходив уві сні, Я його побачив, він небіжчик, Не живий, для мене не дихає, Я хотів з ним, за одне , Але, на жаль, не вийшло. Я хотів, обійняти його, Розповісти що думав, Ніби хтось, проти все, Я хотів побачити Я хотів його обійняти,  Розповісти що бачив ,  Але навіщо, тепер йому,  Якщо він, не бачить. Не побачить він мене,  Я на фото, бачу,  Тату, як до тебе прийду,  Відразу, я, побачу.  Як можу, так говорити!?  Як, егоїстично!  Смерть, туга, вона одна,  Боже, іронічно.  Він сказав, тоді що я ,  Сам вирішую що ж  Як мені жити,  Як чинити ,  Я не знав, але що ж,  Адже тоді що казав  Пипиної могили  Папа слухав, лише мене,  Він мене, почув!  Я не знав, що він там був Але ж помер, отже,  Існує і потойбічний світ,  Хіба, не значить!?  Хіба привид, каже?  Хіба примара плаче?  Він один і він сумує,  Нічого не означає !?  Я люблю, його, сильніше,  Але на жаль, я зовсім ,  Не прийду до тебе. Якось так. Це вірш про те, як я подзвонив до свого батька Мейтью І про те, що він приходив до мене, уві сні Мейтью Тому що я попросив Гарно. Маєш талант. Сильний трагізм.  І рифма є. Продовжуй писати. Дякую. Та й він там був живий Мейтью І він тоді сказав що він прокинувся. Коли я запитав як-  він вдома ж помер. Мейтью Я потім сплутав цей сон з реальністю. Мейтью І коли прокинувся дуже гірко плакав, що це все не правда і він правда помер і не повернутися як би я на нього не чекав. Розумію. Таке почуття було ніби все було на Яву. Мейтью Саме тоді коли я хотів торкнутися його спини я прокинувся Мейтью Я його бачив тільки зі спини але я відчував таку тугу, яку ніколи не відчував до інших живих людей. Ти його дуже любив, тому і почуття тому були настільки сильними. Може це справді бив він, хз мабуть хотів тебе про щось важливе попередити і задля цього зійшов з місця небесного благодатного до тебе на землю прокляту, що прибиває в темряві. Що ж, все можливо. Бувай. До нової зустрічі. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець