Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Небезпека у лісі!, Страгозорый 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпека у лісі!, Страгозорый "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Небезпека у лісі!" автора Страгозорый. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 48
Перейти на сторінку:
Глава третя. Дивний прояв.

      Чорні хмари потихеньку затягували небо, не даючи сонцю хоч якось пробитися до землі. Хоча, воно й на краще. Хоч трохи відпочинемо від спеки. Та й подобається мені подібна погода - коли холодно, й хмари небо затуляють інколи настільки, що здається, ніби ось-ось настане ніч, а вітер інколи грозить вирвати деякі дерева з коренем. Не знаю, правда, чому саме мені вона подобається, хоча багатьом тут подобається тепла й сонячна погода.

    Стрибнувши на черговий камінь, і при цьому намагаючись тримати рівновагу, щоб не впасти, я вдивлявся у поверхню холодної води, намагаючись побачити щось крізь бурхливі хвилі. Коли нога ковзнула по мокрому каменю, я ледь встиг схопитися за найближчу гілку якогось великого куща, і не впав. Не дивлячись на те, що мені подобається подібна погода, опинитись на вітру повністю мокрим не дуже хотілося. Тим паче, ще й захворіти можу, якщо продує. Вітер сильний, а вода досить холодна.

    Відірвавши погляд на декілька секунд від дна глибокої річки, я подивився вперед - туди, куди вона зникала. Цікаво, куди саме вона виходить? Може, у зовсім невелике озеро? Або тече далі, й обірвається десь там. Там, де двоноги можуть користуватися єю, знаючи, що ніхто не стане їм на заваді.

    Стиснувши гілку, на якій було колись кимось заточене вістря спеціально для риболовлі, я завмер, вдивляючись у воду перед собою. Зараз риби досить швидкі, дивлячись на те, яка наразі течія. Вітер ніби спеціально підганяє її, наче десь там є щось досить важливе, на що можна подивитись. Але навіть не дивлячись на це, є деякі риби, які пливуть досить повільно, інколи зупиняючись, щоб пошукати під камінням трохи їжі. Головне зараз таких не залякати, бо прийду не з чим...

    Різко вдаряю гострим кінцем гілки у воду, коли одна з таких риб майже повністю завмерла на місці. Її рот в останній раз відкрився, коли створіння спробувало з'їсти ще трохи моху - чи що там риби зазвичай їдять, я точно не знаю. Зябра трохи відстовбурчилися в різні сторони, наче намагаючись вловити останні крихти життя. Невеличка червона хмарка крові почала розповзтися по воді. Я поспішив дістати тіло риби.

    Поклавши створіння у невелику річ, яка нагадувала чимось двоножаче відро, але було зроблене з гілок дерева, я продовжив вишукувати собі нових жертв. Зловлю ще три-чотири риби, й мабуть, піду додому, якщо звісно дощ не почнеться раніше... Так, звісно, це трохи менше норми, яку приносять зазвичай - а зазвичай приносять не менше десяти, - але все-таки, це вже щось. До того ж, гадаю, що виправдовуватися мені не треба, бо дивлячись на не дуже добру для полювання та риболовлі погоду, ніхто чіплятися до мене з претензіями не буде.

   Прошлой декілька хвилин, а риб щось не дуже густо. Може, я відлякав їх? Або пливуть по іншу сторону чи дуже глибоко, через що я навіть через досить прозору воду не можу їх роздивитися. Мабуть, треба краще змінити місце. Бо з однією єдиною рибою я повертатися не хочу. 

   Беру так зване відро з гілок, і повільно просуваюсь далі. Різко вже дві ноги ковзають по слизькій поверхні каменя. Не втримуюсь, і так само різко падаю. Холодна вода швидко заповзає до носа й вух, від чого з'являється не дуже приємне відчуття. З кожною секундою воно стає все більш нестерпним. Однієї миті навіть склалося таке відчуття, наче вода починає з силою давити на барабанні перетинки, бажаючи їх розірвати, й піти далі.

     Але чомусь всередині був спокій, наче нічого поганого не відбувається. Очі відкриті майже повністю, але вони не печуть, як буває зазвичай, коли потрапляєш під воду. Я бачу поверхню води й те місце де, був до цього. Довкола різні гарні камені, багато з яких має обережну овальну чи круглу форму. Вони не ріжуть мені спину, а навпаки, обережно доторкаються, наче бажаючи перевірити, чи живий ще я. 

    Течія легенько штовхає мене вперед. Торкається тіла й ніби легенько лоскоче. Чомусь до того, як я потрапив до води, я гадав, що вона трохи сильніша. А зараз, вона більш «спокійна».

     Я бачу, як вітер знову агресивно торкається поверхні води. Звідси це здається таким дивним, але по своєму гарним. Таке відчуття, наче я бачу віддзеркалення світу, в якому я ніколи ще не був, і ось-ось потраплю, як щось нове. Щось, чого ніхто ще ніколи не бачив.

    Тут спокійно й тихо. Нема якихось звуків, які могли б відволікати. Нема чогось, що могло би вбити тебе. Нема тих, хто косо дивиться на тебе, коли на тренуванні ти випадково промахнешся, зробивши не вірний крок. Просто спокій, і все. Ось би залишитися так назавжди, й більше нікого не бачити. Гадаю, це було б непогано...

    Різко хапаюсь за камені на березі, які здаються мені сухими, щоб знову не зіскочити з них. Зараз вони здаються мені єдиними речами, які в силах домогти мені. Ногами намагаюсь підштовхнути тіло догори, щоб повністю вилізти з води. Або принаймні спробувати це зробити, бо поки що це виходить досить погано.

     Глибоко вдихаю, набираючи повні легені повітря, але чомусь відчуття того, що воно мені особливо не потрібне зараз у такій великій кількості нема. Чому так? Я був під водою як мінімум з хвилину, якщо не більше. Я повинен був відчувати ще лежачи на дні, що мені не вистачає повітря. Але чому цього не сталося? Та й до того ж, чому зараз мені не потрібно багато повітря, щоб врівноважити дихання? Це... Достатньо дивно.

..

 

..

 

..

 

..

 

..

   Увечері, коли я увесь нарешті висох після «купаннч», й батьки повернулись після доволі довгого полювання, я розповів їм усе. Вони перезирнулись, але нічого особливого мені не сказали. Просто попросили мене стежити за тим, коли відбувається щось подібне, і розповідати їм. Схоже, вони й самі особливо не вдупляють, що зі мною може бути не так, і чому все відбулося саме так.

    Батьки вийшли до лісу про щось поговорити. Я залишився чекати. Цікавість почала наростати десь всередині мене, тому через декілька секунд я не міг більше себе стримувати. Тихенько пройшов слідом за батьками. Я послухаю, про що вони говорять зовсім трохи, а потім піду, наче нічого й не чув.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 4 5 6 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпека у лісі!, Страгозорый », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпека у лісі!, Страгозорый "