Читати книгу - "Отже, Гроші. Книга 1. Кроки 1-10, Mr AnNiBa"

   Ден небезпідставно вважав себе експертом у питанні грошей – адже він точно знав, навіщо вони потрібні.

   Довелося витратити достатньо зусиль, щоб пояснити вчительці у школі, навіщо людям потрібні гроші. Ну а пояснити це своїм однокласникам, які у свої 8 років досі взагалі нічого не розуміють у справжньому житті, було дуже важким трудом. Проте тепер із честю виконана місія зробила з Дена у школі світоча, з яким кожен прагнув бути на короткій нозі.

   Сьогодні Дена з самого ранку не залишало передчуття, що на сьогодні тато приготував новий урок. Те почуття, коли його стомлювали сценки тата, давно минулося. Після лекції про гроші, що так значно просунула Дена у шкільній ієрархії, він не міг дочекатися чергового татового уроку. 

-    Дуже цікаво, що тато приготував цього разу? - ця думка не залишала Дена цілий день. і він не міг стримати біг, коли після закінчення останнього уроку прямував у їхнього старенького сімейного седану.

- Ми з мамою вирішили зробити тобі сьогодні невеликий подарунок, - повідомив тато Дену з якоюсь хитрою в голосі, після того, як батько та син обмінялися звичайними фразами про ситуацію з успіхами Дена в школі.

- Дуже мило з вашого боку, видавив із себе Ден, трохи розгубившись.

- Зараз заїдемо до магазину, і ти сам зможеш обрати собі подарунок, - повідомив тато подальший план дій.

- Дене, оскільки сьогодні не твій День народження, а завтра не настане Різдво, ми з мамою можемо виділити на твій подарунок не так багато грошей, - тато  стисло став надавати умови сьогоднішнього завдання, - у тебе буде всього 20 доларів. З добрих новин: ти можеш вибрати на цю суму кілька подарунків.

   «Тато не може без своїх завдань», - з образою подумав Ден. Він чудово розумів, що має дуже нелегкий вибір - адже так багато всього йому хотілося купити в цьому магазині.

   Але, насправді, проблема виявилася набагато простішою, ніж уявлялася Дену спочатку. Майже одразу ж йому на очі потрапили чудові ракетки для настільного тенісу. Вибір був вирішений наперед. Принаймні, Ден був у цьому впевнений.

   Справа в тому, що найулюбленішим місцем, щоб провести вільний час, для хлопчаків його школи був стіл для настільного тенісу, що розташовувався у фойє. Біля нього завжди було багатолюдно. Хтось грав сам, але більшість просто підтримували свого товариша або захоплювалися чиєюсь неабиякою майстерністю гри.

   Звичайно, Ден дуже добре грав у настільний теніс - у цьому в нього самого не було жодних сумнівів. Старшокласники кілька разів навіть погоджувалися грати з ним. Що це, якщо не визнання майстерності Дена та високого класу його гри.  Про результати цих спарингів, з якоїсь причини, Ден вважав за краще не згадувати.  

   Але щодо участі Дена у грі завжди виникала одна велика проблема. Справа в тому, що майже всі хлопці, які грали в настільний теніс, мали власні ракетки. І тим, хто їх не мав, доводилося вимолювати ракетку для своєї гри у щасливих володарів. До сьогодні Ден не мав своєї ракетки для настільного тенісу.

   Зі всіх друзів Дена його пристрасть до настільного тенісу розділяв лише Пітер. Найчастіше вони разом бавили вільний час біля столу для настільного тенісу, спостерігаючи за грою старших хлопців. Але, так як старшокласники дуже рідко погоджувалися грати з молодшими, а своєї ракетки для настільного тенісу Пітер теж не мав, вибору не залишалося - Дену треба купити дві ракетки. Тільки в такому випадку ця покупка матиме сенс. Ну а з Пітером вони якось розберуться: зрештою, як кажуть, "не одним лише настільним тенісом живе Людина".

   Задоволений тим, з якою ґрунтовністю та розважливістю він зробив свій вибір, Ден повідомив татові:

- Я хочу купити ці дві ракетки для настільного тенісу.
- Ну, що ж? Це твій вибір. Тримай 20 доларів та йди оплати свою покупку, - через невелику паузу відповів тато. Але Ден не міг не помітити легку тінь сумніву та невеликого розчарування, що промайнула в очах тата.