Читати книгу - "Диригент, Долорес Редондо"

пильність, ризикують і потрапляють у пастку. Але слід бути обережними, адже припущення — головний ворог слідчого і реальність доводить, що не всі серійні вбивці діють імпульсивно й ірраціонально. Насправді деякі з них достатньою мірою усвідомлюють свої «специфічні риси» і нерідко вдаються до різноманітних хитрощів і маніпуляцій, аби збити зі сліду того, хто женеться за ними, — вони намагаються мислити за логікою поліціянтів, тож змінюють декорації на місці події або підсовують фальшиві докази, навіюючи нам ілюзії і заважаючи побачити те, що сталося насправді. Вбивці такого штибу здатні роками виконувати свою зловісну роботу з надзвичайною обережністю — замітають сліди, ховають трупи, стараються, аби вбивство виглядало як зникнення, втеча, нещасний випадок чи самогубство, і з цією метою обирають жертв, що належать до групи ризику, осіб, чиє щезнення може лишитися непомітним або не приверне зайвої уваги через соціальну маргінальність. Сюди належать наркомани, повії, жебраки, безхатченки, нелегальні мігранти або іноземці з нестабільним економічним становищем. Зловмисники здійснюють ретельний відбір, знаючи, що представники цих груп дуже часто переїжджають з місця на місце. Йдеться про особливість нашої великої країни, що суттєво ускладнює розслідування злочинів у США. Щоправда, це актуально і для вас, європейських поліціянтів, з огляду на відкриття кордонів між країнами — членами ЄС, — мовив він, звертаючись до лівої частини зали, де сиділа Амая та її колеги. — Вбивця цього типу не має жодного наміру попастися на гачок; він може все життя грати роль порядного громадянина й не прагнути слави, бо вже самоствердився.

Після короткої мовчанки Дюпре зосередив погляд на Амаї і додав:

— Він відчуває задоволення і насолоджується владою, наче диявол, якому смішно, що люди не вірять у нього. — Він усміхнувся, і публіка наслідувала його приклад.

Амая удала, ніби не помічає косого погляду Емерсона, хоча навряд чи було можливо не почути слів Герти, яка нахилилася до неї і прошепотіла:

— Він сказав це тобі.

Дюпре провадив далі, мовивши до решти слухачів:

— Слідчий, який веде справу про вбивство, вміє виявляти підозрілі елементи й визначати основні напрямки розслідування: зацікавлені особи, ревнощі, секс, наркотики, гроші, спадок, шантаж. Проте мотиви серійних убивць не підпадають під загальне правило, тому що вони прагнуть насолоди на психологічному рівні. Саме тому так важливо приділяти увагу способам, завдяки яким наш об’єкт отримує насолоду: це дає змогу зрозуміти, які саме потреби він задовольняє. Мета цієї лекції і ваших наступних занять, передбачених курсом, полягає у встановленні подібностей і розбіжностей, що стосуються типу жертви, обставин зникнення або появи трупа, які наводять на підозри, що за ймовірним самогубством або нещасним випадком насправді криється вбивство чи серія вбивств. Але як ми досліджуватимемо психологічні особливості вбивць, яких нам ще не вдалося спіймати? Як створимо базу на основі невідомих даних? Як вивчатимемо поведінку привида, браконьєра, який успішно ловить здобич через те, що ми нічого не знаємо про його існування?

— Віктимологія, — прошепотіла Амая.

— Віктимологія, — майже одночасно сказав Дюпре. — Наука, що вивчає не лише психологічні портрети реальних жертв, а й характеристики гіпотетичних жертв, зниклих осіб, утікачів, тих, хто безслідно пропадає бозна-де. У цьому випадку віктимологія перетворюється на абстрактну науку, де інтуїція дослідника є вирішальною для визначення того, чи справді йдеться про жертву. Беруться до уваги такі аспекти, як фізичні дані, психологічний профіль, соціальний статус, відзначальні риси; також сюди належать різні дефекти, природжені вади, особливості зовнішності. Враховується тип родини, до якої вона належить, а в разі відсутності родичів — хвороби, патології, лікування і будь-які доступні відомості про її поведінку, характер, вподобання і захоплення. Поза всяким сумнівом, слідчому доведеться довго й тяжко працювати, якщо він зіткнеться з найменшою підозрою, що людина могла стати жертвою вбивці (незалежно від наявності чи відсутності тіла), тим паче, як ми знаємо, пам’ять може зрадити нас, збити з пантелику. Ось чому вкрай важливо задокументувати цю інформацію, аби розробити базу даних, до якої можна буде звернутися, коли наш мозок учергове реагуватиме на появу чи зникнення іншої ймовірної жертви, наділеної характеристиками, подібними до тих, які ми вже описали.

Агент Дюпре натиснув на кнопку, і на екрані, встановленому за його спиною, з’явилося обличчя молодого чоловіка, вбраного в костюм. Він був гарний, хоча й дуже худий. Чорно-біле зображення, вочевидь, було взяте з якоїсь газети.

— У вісімдесяті роки англійський слідчий зі Скотленд-Ярду — Ной Скотт Шеррінґтон — почав розробляти базу даних гіпотетичних жертв, в основу якої лягли характеристики жінок, які втекли зі своїх домівок, зникли, пропали безвісти. Показово, що інспектор Скотт Шеррінґтон не виявив жодного трупа чи останків, які дали б йому підстави припустити, що ці жінки померли; не було жодних ознак того, що вони стали жертвами викрадення або їхнє зникнення не було добровільним. Коли ви прочитаєте матеріали, які вам нададуть після цієї лекції, ви переконаєтесь, що йшлося про прибережну зону, економічно відсталу через безробіття, та ще і з жахливим кліматом.

Перспектива богемного життя в тогочасному Лондоні видавалася дуже привабливою порівняно з роботою на консервному заводі (причому отримати її було великою удачею); це спонукало багатьох дівчат тікати з дому. До тієї глушини часто приїжджали наймані робітники й ненадовго лишалися там. Місцеві дівчата намагалися заручитися з кимось із них, аби мати шанс чкурнути звідти.

Розширення цієї бази даних дозволило Скотту Шеррінґтону приблизно визначити територію, у межах якої діяв зловмисник. Інспектор витратив багато років на цю роботу, складаючи список зниклих дівчат, з якого викреслював імена, якщо вдавалося з’ясувати, що та чи інша з’являлася в якомусь іншому місті чи штаті. Проте з часом почали вимальовуватися географія злочинів і конкретний профіль жертви, чия точність викликала неабияку тривогу. Інспектор Скотт Шеррінґтон — зразковий приклад для всіх слідчих світу, що займаються віктимологією, оскільки він викрив убивцю, спираючись на профіль імовірних жертв. Він розпочав розслідування згідно з усіма відомими нам процедурами: пошук свідків, реконструкція останніх годин, коли бачили жертв, розробка профілів, що дала змогу майже безпомилково встановити, скільки дівчат — спільною характеристикою яких було бажання покинути домівку — справді втекли, а скільки стали жертвою маніяка. За тих часів теорії Скотта Шеррінґтона не мали підтримки й не цінувалися так, як цінуються нині.

Дюпре витримав паузу і метнув виразний погляд у бік Амаї. Цього разу до неї розвернулося кілька агентів.

— Прислухавшись до свого інстинкту, Скотт Шеррінґтон провів бездоганне розслідування і скоротив кількість підозрюваних до двох, хоча інспектор пояснив свої висновки «інтуїтивним відчуттям», — підкреслив Дюпре.

— Інтуїтивне