Книги Українською Мовою » 💙 Містика/Жахи » Морок, Айрін Сторі Irene Story 📚 - Українською

Читати книгу - "Морок, Айрін Сторі Irene Story"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Морок" автора Айрін Сторі Irene Story. Жанр книги: 💙 Містика/Жахи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 30
Перейти на сторінку:

Відео триває п’ять хвилин (виходить, що я можу затримувати повітря так довго). Зображення фактично не змінюється. Видно лише єдину зміну – в певний момент я починаю сильно стискати бортики ванни. Напевно, це було тоді, коли за відчуттями я почала тонути. Хоча це дивно, адже внутрішньо я була спокійна. В заключні секунди перебування в воді в мене раптово відкрились очі, а потім я закричала, піднімаючись з води. Не пам’ятаю, щоб вміла до цього відкривати очі в воді. Але що дійсно мене здивувало – це погляд. Це були не мої очі. Вони були абсолютно чорні, навіть не було видно очних яблук. Точно, що якісь прокляття і чортівня коїлась! Вперше в житті захотілося випити алкоголю, чогось настільки міцного, щоб можна було все одразу й забути. Але мій батько пив і після того, на що я надивилась в своєму дитинстві через його поведінку, в мене ніколи не було вдома ніякого алкоголю. Навіть той, що залишився від попередніх мешканців, був утилізован в перші ж години перебування в помешканні.

Але мене осяйнуло – треба піти спати. Все, що я сьогодні бачила, чула і навіть відчувала – це все наслідки перевтоми. Нічого іншого. Я хрещена. Я в Бога вірю. Про що я взагалі думала?! Потрібно виспатись, щоб всяка маячня не ввижалася. А те, що у відео побачила, очі чорні, – це дефект зображення (наприклад, непогано було б протирати камеру перед зйомкою). На цьому й все.

Зранку все вже здавалося мені лише нічним кошмаром. Лише нічним кошмаром. Відео на телефоні я вирішила не переглядати. Нащо мені нові страждання? Нехай все залишається так, як є. Здалося і здалося. Поліні телефонувати я теж передумала. Вона все ж таки психолог, а не психіатр. А до нього на прийом я не хочу потрапити. Я сама можу поставити собі діагноз – перевтома, недосип, нервовий стан протягом останніх двох місяців.

Після пробіжки я почала збиратися на роботу. На сьогодні причин, щоб не йти на роботу в мене ніяких не було. Хоча хто ж хоче працювати влітку?!

Вмикаю радіо, щоб щось лунало як фон, поки я буду збиратися.

- Вітаю всіх, хто тільки прокидається і тих, хто вже прямує на роботу. Стовпчик термометра показує двадцять шість градусів вище нуля, а це означає, що сьогодні вдень буде нестерпна спека. Можливо все ж таки піде омріяний дощ? Хто ж знає ці прогнози погоди. Вони такі мінливі, як хмаринки на небі! Я сподіваюсь, що всі зрозуміли жарт… Невпинно зростає кількість заторів на дорогах. Але, звісно, їхня кількість збільшиться ввечері – адже сьогодні п’ятниця. Всі їдуть замісто, де не так спекотно. Нагадую, що сьогодні П’ЯТНИЦЯ! Гарний настрій нам гарантовано! А зараз ми перервемося на невеличку рекламу. Залишайтесь з нами.

Поки ведучий намагався жартувати та вести прямий ефір по радіо, я встигла зібратись на роботу. Перед тим, як покласти телефон у сумку, побачила, що так і не зняла захисну плівку з екрану, хоча новий телефон купила ще місяць тому.

На початку травня вечори ще були прохолодними, але вже сутеніло пізно. Після роботи я вирішила прогулятись. Від роботи до найближчого магазину було йти пішки хвилин десять. Але якщо пройти через міст, що знаходиться в парку, то вийде всі сорок хвилин. На мосту було гарно. Вечірнє місто має казковий вигляд: ліхтарі нагадують світлячків, які розганяють темряву довкола; десь далеко видніється проспект, який нагадує головну артерію міста, – навіть вночі там жваво. На мосту було прохолодно через невеликий вітер. Я вирішила сфотографувати ошатне нічне місто, але впустила (аякже!) телефон з мосту. Під мостом була галявина, яка заледве була підсвічена. Тримаючись за перила, я вирішила перегнутись і подивитись, куди хоча б приблизно впав мобільний, але в цьому не було ніякого сенсу. Та і вдень було б нереально щось роздивитись. Але довго висіти головою вниз мені не судилось. Хтось крикнув:

- Ти що, дурна?

Від цього крику і, як результат, з переляку я й впала. Але падіння було недовгим. Полетіла не в перед, а, на власний подив, назад. Хтось схопив мене та посадив на бруківку мосту. Я не одразу зрозуміла, що відбулося і чому вже за декілька секунд знаходилась у сидячому положенні. Побачила того, хто мене налякав: це був чоловік, трохи старший за мене, вдягнений у все чорне, тому у світлі ліхтаря було добре видно лише обличчя та його протягнуту долоню. Спочатку я нічого не могла розібрати, що він мені казав. В мене був шок. Але цей стан почав сходити нанівець. Кліпнувши декілька разів, хоча здавалось, що це була сотня разів, я ніби прийшла до тями.

- Як ти себе почуваєш?

У речення зі змістом слова ніяк не хотіли складатися, хоча тоді я почула кожне сказане чоловіком слово.

- Ти мене чуєш? Я питаю, як ти?

Почула. Зрозуміла. Відповіла.

- Все добре… Нащо Ви..?

- Нащо врятував тобі життя? Нащо обірвав можливість скоїти… самогубство?

В той момент на мене чоловік дивився вже зовсім непривітно. Чомусь навіть сурово чи зле…

- Я не самогубця! Що Ви кажете?! Я… В мене телефон…

- В мене теж є телефон. Але через нього з мосту я не стрибаю.

- Послухайте! В мене телефон випав з рук, коли я фотографувала. І я дивилась, може б побачила, куди. А Ви мене схопили, на холодну землю… Це я маю на Вас кричати і злитись! В поліцію піти можу. Невідомо хто і невідомо нащо мене схопив посеред малолюдного місця майже вночі… Питань більше ніяких не виникає?!

З цими словами я розвернулась і почала бігти. Все рівно вже до того телефону. Тут хоча б самій залишитись цілою. Але мене наздогнали. Той самий чоловік.

1 ... 4 5 6 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Морок, Айрін Сторі Irene Story», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Морок, Айрін Сторі Irene Story"