Читати книгу - "Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі"

Ця думка, наче похмура хмара, пофарбована в чорні тони, огорнула мою свідомість, вона надто яскраво вибухнула в моїй голові, наче спалах блискавки вночі. Коли до мене повною мірою доходить і я усвідомлюю його сидячим на дивані в домашньому одязі, що цілком спокійно включив телевізор, в мені спалахує незрозуміла лють. Я розгнівано рушила до нього, вирвала з його руки пульт і вимкнула телевізор, уперши руки в спинку дивана і важко дихаючи за його спиною. А ж він навіть не ворухнувся, продовжуючи спокійно сидіти, ніби все, що відбувається, його анітрохи не турбує.

- Ось що, Елайно, - вимовляє Блейк без найменшого натяку на емоційну реакцію, ніби він від мене таких дій і чекав. Він трохи відхилився, поклавши свій келих на столик, перш ніж відкинутися на спинку, навіть не глянувши в мій бік. — Я б досі не надто турбувався і тим більше не повертався за тобою. Але коли вже так склалося, а ти клянешся, що дитина моя, я пропоную тобі два варіанти, - тут він замовкає на секунду, і в кімнаті повисає така тиша, що я майже чую, як біжать по спині мурашки. - Завтра поїдемо до клініки та зробимо ДНК-тест. І якщо виявиться, що дитина моя, я вибачусь перед тобою, заберу свої слова назад і візьму відповідальність за дитину. Але якщо ти мені збрехала... - Блейк повертає до мене голову, трохи примружившись і кожне його наступне слово звучить ніби загроза, яка повисає в повітрі: - Краще тобі не знати, які у мене думки щодо цього.

Я ошелешено видихаю, ніби з мене різко викачали все повітря. Впиваюся пальцями в оббивку дивана і нахиляюсь до нього так, що наші обличчя майже на одному рівні. Сама не очікувала від себе такого, але напруга між нами зростає у рази, як електричний розряд перед бурею. Тут мій голос сповнюється люттю і рішучістю, ніби кожне слово було вирване з глибини.

— У мене є інша пропозиція, — відповідаю я, намагаючись говорити чітко, незважаючи на тремтіння в голосі від напруження. — Ми з тобою їдемо до клініки та робимо ДНК-тест. Якщо виявиться, що дитина не від тебе, тоді я піду і більше ніколи в житті не потурбую тебе. Але якщо виявиться, що дитина твоя... - на моєму обличчі з'являється коротка гримаса. - А це й справді твоя дитина, Блейк, то я хочу, щоб ти дещо зробив, - пауза. - Одружися зі мною.

Я різко випросталась і замовкла, сама приголомшена тим, що тільки-но сказала. Блейк здавалося теж завмер, і разом з ним завмер час, але за лічені секунди взяв себе під контроль, не даючи зрозуміти, що насправді коїться у нього всередині. На його обличчі не здригнувся жоден м'яз. Він дивився на мене з холодним, оцінюючим поглядом, ніби моя пропозиція була лише звичайною справою, з якою він зіткнувся.

— Без проблем, — нарешті відповідає він байдуже, відкинувшись знову на спинку і взявшись за пульт, ніби щойно погодився на незначне прохання.

Я примружуюсь, оцінюючи його реакцію. Мій голос наповнюється сарказмом і образою, ніби я намагалася проникнути в його крижане серце.

— Ти й справді настільки впевнений у своїй правоті, чи не так?

— Важко довіряти дівчині, яка змінює чоловіків частіше, ніж погода змінює настрій, — сказав він з відстороненою усмішкою, в якій так само важко було прочитати емоції. На мить він замовк, ніби зважуючи свої слова, а потім продовжив, тепер із ще більшою серйозністю: — Я тобі сподобався, я ж бачу. Але я не настільки дурний, щоб попадатися на цю пастку. Мене намагалися вже так обдурити тричі. Тричі, Елайно, — підкреслив він, наголошуючи на кожному слові, і його погляд раптом став іншим, спалахнувши роздратуванням. — Як гадаєш, де зараз ці дівчата?

Здавалося, питання було риторичним, і відповідати на нього не треба. Але це не позбавило мене тремтіння, що пробігло по тілу. Якби я не знала, який він, я майже повірила б, що він зробив з ними щось погане. Я намагалася не піддаватися на його провокацію, але всередині мене все горіло від люті та розпачу.

— Так, ти мені справді сподобався, — сказала я, ледве стримуючи свій гнів. — Але я не вибирала від тебе завагітніти. Я не розумію, навіщо ти це зробив, якщо так уже вважаєш мене занепалою жінкою. Якби ти тоді не приїхав, все вже закінчилося б. Я б зробила аборт і позбулася проблем. І не потрібен був би твій безглуздий ДНК-тест і ці довбані перевірки! - вигукнула я і в повітрі раптом зависла напруга, настільки відчутна, що здавалося, ось-ось спалахнуть іскри і спалять все навколо.

На мить його обличчя спотворилося від спалаху люті, наче мої слова зачепили його за живе. Я тихенько охнула і відступила, відчувши, як холод страху пробіг по спині, але гнів Блейка зник так само швидко, як і з'явився. Він придушив свою лють, повернувши собі контроль із вражаючою швидкістю. Його обличчя знову стало холодним і безпристрасним, але це лише посилило напруження, від якого хотілося втекти, ось тільки я залишилася на місці, борючись із цим почуттям. Наступної миті Блейк лише кивнув, ніби мої слова були йому байдужі. Його вираз обличчя не змінився, а очі залишалися холодними, як лід, сповнені байдужості.

- Завтра о десятій, клініка "Бейбі-Сієтл", зустрінемося там. Тебе влаштує?

- Цілком, - відповіла я з дзвінкою напругою в голосі, відчуваючи як горло передавлює відчутний ком.

— Чудово, — сказав він з крижаною впевненістю, ніби це була ще одна проста справа.

Я силоміць перевела дихання, стискаючи зуби і намагаючись не дати собі зламатися.

— Гарного вам вечора і постарайтеся не запізнитися, містере Морісе, — кидаю з крижаною байдужістю, вторячи йому, перш ніж повернутись до виходу, відстукуючи по паркету підборами.

Я йду геть.