Читати книгу - "ТІнІ СицилІЇ , Sancho Pansa"

ТОМ 3 "Кривавий Бал"

Вечір повільно огортав Сицилію густими тінями. У повітрі відчувався запах моря, перемішаний із ароматами тютюну і різного алкоголю, що виходять з бару. Бар «У друзяки Джо» був майже порожнім після напруженого дня Марія, втомлено сидячи за стійкою, кидала кидала погляд на старий годинник, що відраховував хвилини до закриття.

     Попросивши в Іри налити їй чогось, та в свою чергу принесла їй холодного вина з кухні, Ірина Россо струнка, гарна дівчина з темним волоссям і яскравими очима. Вона завжди виглядала бездоганно: елегантний одяг, акуратний макіяж і стримані прикраси підкреслювали її природну красу. Близька знайома Марії, Ірина була веселою, товариською та мала гострий розум. Попри зовнішню ніжність, у неї був сильний характер і рішучість. Вона завжди підтримувала друзів і могла швидко заспокоїти навіть у найскладніших ситуаціях. Її дотепність і природна чарівність робили її улюбленицею компанії, а витримка — справжньою опорою для тих, хто поруч. Почала працювати в барі недавно, після того як її запросила Марія, коли почула про вільне місце бармена.

      Раптом двері відчиняються, і в приміщення увійшли двоє чоловіків. Впевнені в собі, в темних пальтах і капелюхах, вони нагадували тіней, які ожили. Марія одразу впізнала їх – Даніель РІччіо і Влад Костелло, які за останній рік стали ключовими фігурами в сім’ї, де новим босом був Даніель Річчіо.

Хлопці бар зачиняється через п’ять хвилин, - втомлено сказала Марія не підводячи очі. А ми тут не щоб відпочити, Марія, – голос Даніеля звучав рівно і спокійно. – Ми прийшли забрати тебе. У нас є справа.

Марія здивовано підняла брови, але швидко підвелася. Її очі засвітилися від зацікавленості.

І що це за справа? – запитала вона, кидаючи рушник на стійку. Побачиш. Ми їдемо знайомитися з новим членом сім’ї, - коротко відповів Влад, киваючи на двері.

Марія поспішно одягнула пальто і наказала Ірині також одягатися, щоб та тут не сиділа на самоті, хлопці були не проти і взяли її з собою.

    Нічний порт після дощу виглядав, ніби ожила картина старого майстра. Мокрі бруківки відбивали сріблясте світло місяця, що гордо висів у небі, як мовчазний свідок цієї ночі. Слабкий вітерець грався з темними хвилями моря, які м'яко билися об причали, створюючи тихий, заспокійливий шум. На обрії мерехтіли вогники кораблів, що стояли на рейді, мов зірки, які впали в море. У повітрі змішалися запахи солі, мокрої деревини й легкий аромат тютюну, який приносив вітер із барів неподалік. Серед цієї краси біля одного з причалів стояв чоловік. Його постать чітко вирізнялася на тлі місячного сяйва. Назар, в чорному пальті, здавався частиною цієї ночі — спокійним і водночас повним прихованої сили. Коли Даніель і Марія підійшли ближче, він підняв голову, і місячне світло відбилося в його очах, роблячи їх такими ж глибокими, як море за його спиною. "Порт завжди виглядає особливо гарно вночі," — тихо сказав Назар, спостерігаючи за хвилями. Його голос, глибокий і спокійний, гармонійно вписувався у цю чарівну сцену. Назар Гранде був високим, кремезним молодим чоловіком із серйозним поглядом і глибоким шрамом на правій щоці — єдиним нагадуванням про його минуле. Колись він був пожежником і рятувальником, людиною, яка без вагань кидалася у полум’я, щоб рятувати інших. Але все змінилося тієї ночі, коли Антоніо Фрірен жорстоко розправився з його близькими і знайомими, знищивши їх у полум’ї, яке Назар не зміг зупинити. Відтоді він залишив службу, але його внутрішній вогонь не згас. Назар став більш закритим і мовчазним, але в його очах залишалася незламна рішучість. Він приєднався до мафіозної сім’ї, щоб знайти спосіб помститися за втрату і знову знайти себе, борючись за тих, хто йому дорогий.  

   Поглянувши на чоловіка Ірина зрозуміла, що той готовий на все заради близьких йому людей, підійшовши привітатися з ним вона здивувалася, Назар, як джентльмен протягнув руку і привітав молоду леді. Під час розмови дівчата вирішили відійти до машини і поговорити, коли вони туди підійшли, вони почули неприємний скрегіт позаду авто, поглянувши туди Ірина закричала, а дівчина яка була на половину під машиною вискочила і почала тікати, кинувши в неї сумку, Марія змогла її схопити і здалось все так легко але ні, дівчина скинула Марію з себе і хотіла ударити її ногою, дівчина в свою чергу взяла дівчину за волосся і сильно потягнувши її до низу підставила коліно, за допомогою чого розбила їй ніс. Ірина підбігши до чоловіків попередила їх про незнайомку, після цих слів до порту під’їхало 3 автомобілі з яких вилізло більше десятка людей. Почувши вистріли Марія не звернула увагу як незнайомка підвелась і схопила її за шиї почавши душити, дівчина не бувши готова, знала свою туфлю і ударила нею по голові, від чого та заразу відпустила її, підбігши Ірина дістала пістолет і направила на незнайомку і наказала їй сісти в машину, що та і зробила, здивувавшись Марія запитала:

Звідки в тебе пістолет ? – з недовірою запитала Марія Хлопці дали і сказали допомогти тобі – замешкавшись відповіла дівчина

Марія нічого не запідозрила і почала оглядати що дівчина робила під машиною, а там лежала граната і клейка стрічка, викинувши це в сторону дівчата почали кричати хлопцям, щоб ті бігли до машини, що ті в свою чергу і зробили. Сідаючи в машину Влад побачив гранату і від’їжджаючи від місця подій витягнув кільце і кинув в сторону людей в чорному, чим і покалічив декількох з них.

   Приїхавши в бар, Іра з самого початку пішла по аптечку, щоб підлатати поранених і нову знайому, в машині в неї випитали її ім’я, її було звати Анна Сафіра це була струнка дівчина з проникливими темними очима та виразними рисами обличчя. Її зовнішній вигляд завжди вирізнявся вишуканим відчуттям стилю: від елегантного одягу до ретельно підібраних прикрас. Анна захоплювалася містикою, часто носила із собою амулети і читала книги про магію, що додавало їй загадковості. Вона була бойовою натурою: майстерно володіла кидальними ножами, які завжди носила з собою, і вважала їх ідеальним інструментом для швидких дій. Її характер поєднував холоднокровність у складних ситуаціях із палкою відданістю друзям. Незважаючи на загартованість у бійках, Анна мала гострий розум і здатність передбачати кроки ворога, завжди залишаючись на крок попереду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍