Читати книгу - "Дама і Король, Viter"

Операція «Костюмована вечірка»

Пункт 1. Підготовка до вечора, або «Коли Сорока стає стилістом»

Ліана сиділа на ліжку, склавши руки на грудях, і з виразом обличчя людини, яка підозрює, що її продали в рабство модній індустрії. Сорока в цей час енергійно розгрібала шафу, шукаючи «той самий» образ для вечірки.

— Я не хочу їхати на цю вечірку, — пробурмотіла Ліана, спостерігаючи, як по кімнаті летять її сукні, штани й навіть кілька шкарпеток, які явно не мали ніякого стосунку до справи.

— Це вже не обговорюється, — заявила Ангеліна, витягаючи з шафи довгу бордову сукню з корсетом.

Ліана скривилася.

— Корсет? Ти серйозно? Я ж хочу просто танцювати і жити, а не боротися за кожен вдих!

— Терпи! Краса вимагає жертв!

— Так, але чому саме моя краса і саме мої жертви?

— Бо це твоя доля, Попелюшко!

Ліана відкрила було рота, щоб заперечити, але в цей момент Сорока підбігла з маскою.

— Ось! Вона тобі ідеально пасує!

— О, чудово! Тепер я не лише задихатимусь у корсеті, а ще й не бачитиму, куди йду!

— Виглядатимеш загадково!

— Виглядатиму, як людина, якій терміново потрібна швидка допомога!

Але сперечатися було марно. Через годину Ліана вже стояла перед дзеркалом у бордовій сукні, з хвилястими локонами, а на зап’ясті блищав її улюблений браслет з картою червової дами.

— Ого… — тихо прошепотіла вона, не впізнаючи себе.

Сорока схрестила руки на грудях і гордо усміхнулася.

— Я ж казала.

— Добре, припустимо, я виглядаю нормально… Але як я буду ходити в цьому?

— Обережно і красиво.

— А якщо я впаду?

— Головне — падати граційно!

Ліана зітхнула.

— Все, досить розмов! Вирушаємо!

Пункт 2. Вечірка, або «Місія: не осоромитись»

Будинок Ореста зустрів їх музикою, гучними розмовами і світлом, що мерехтіло крізь величезні вікна. Сорока, не гаючи часу, потягнула Ліану всередину.

— О, Боже… тут стільки людей! — Ліана занервувала, стискаючи маску в руках.

— Це ж вечірка, дивно було б, якби тут були лише ми!

Вони пройшли у вітальню, де було вже людно. Всі в масках, всі красиві, атмосфера — майже як на старовинному балу.

— Здається, ми потрапили у фільм, — прошепотіла Ліана, роззираючись.

— У фільм, де головна героїня має зачарувати найкрасивішого хлопця школи!

— Ти жартуєш, правда?

— Абсолютно ні! Дивись, он і Ян!

Ліана різко обернулася і завмерла.

Ян стояв на балконі разом із Орестом, тримаючи в руці склянку коричневого напою з льодом. Маска приховувала половину його обличчя, але Ліана б впізнала ці карі очі де завгодно.

Її серце пропустило удар.

— Спокійно, дихай! — Сорока легенько штурхнула її в бік.

— Я… здається, зробила велику помилку.

— О ні, ти зробила величний крок у бік долі!

Ліана закотила очі.

— Як ти можеш так драматично говорити?

— Бо я природжена акторка!

Але тут сталося щось неочікуване. Ян подивився вниз… і його погляд зустрівся з Ліаниним.

Ліана швидко відвернулася, наче нічого не сталося, але всередині паніка вирувала на повну силу.

— Він дивився на мене!

— Я ж казала, що ти виглядаєш приголомшливо!

Але Ліана не встигла відповісти, бо Орест і Ян раптом рушили у їхній бік.

— О ні…

— О так! — Сорока підморгнула.

— Не смій мене залишати!

— Даруй, подруго, але це твій зоряний час!

І поки Орест запрошував Сороку на танець, Ян залишився з Ліаною.

— Привіт, загадкова незнайомко, — промовив він, посміхаючись.

Ліана зібрала всю свою хоробрість у кулак і відповіла:

— Привіт.

Що ж, операція «Костюмована вечірка» офіційно почалася…