Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Заклиначка стихій, Поліна Ташань 📚 - Українською

Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заклиначка стихій" автора Поліна Ташань. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 137
Перейти на сторінку:

Перш ніж Аліса встигла вигадати кращу відмовку, збоку долинув хрипкий голос Альфреда.

— Ось де ти є! — радісно вигукнув він, дивлячись на неї. — Це було неймовірно! Вогонь — ось що нам насправді треба. А як воно потім на іскорки розлетілося! Ти справжній козир нашої програми!

Опустивши погляд, вона натягнула мляву усмішку.

— Дякую. Чесно кажучи, не думала, що вам аж так сподобається. Але можна, будь ласка, наступного разу чимось замінити дощ і квіти у кінці, бо…

Не встигла Аліса договорити, як Альфред її перебив:

— Боюся, наступного разу не буде.

Страх, радість, потіха, тривога — вона не знала, що їй відчувати після таких слів.

— Тобто не буде?

Він засунув руку під пальто та повів:

— Прийшов лист від Академії. — Альфред дістав із кишені конверт з уже зірваною печаткою, розгорнув його, прочистив горло та виголосив: — «Комісія ГріНМАНС розглянула вашу кандидатуру на вступ. Враховуючи ваші здібності та мотивацію, ми з повагою заявляємо, що Алісу Сандерс прийнято на навчання на кафедру майстерності застосування стихії води. Прийміть наші щирі вітання! Для подальшого оформлення подайте перелічені документи». — Він згорнув лист і підняв очі на Алісу, ледь помітно всміхнувшись. — Що ж, і я тебе вітаю. Не дарма Ґрета тебе роками вчила. То як, ти рада?

Вступити в Академію — це мрія кожного чарівника, і вона не була винятком. Усі видатні маги починали свою кар’єру з цього закладу. Подібних в Елендорі більше не було. Саме там чарівники навчалися майстерності застосування магії, що в майбутньому дозволяло здобути престижну посаду чи то при дворі, чи то в армії. Закінчити ГріНМАНС було чи не єдиним шансом для Аліси покинути безрадісну роботу в цирку. Склавши іспити, вона сподівалася на вступ, однак не була впевнена, що Альфред відпустить її на навчання. Він завжди намагався уникати цієї теми під час розмов, а тому зараз в голову Аліси закрадалися сумніви.

— Звісно ж, дуже рада. Тільки, як щодо моїх номерів? Якщо я поїду в Академію, то не зможу більше виступати.

З уст чоловіка вирвався тихий смішок. Сумний, одначе.

— Ґрета наполягла, щоб ти їхала. А там вивчишся всім цим магічним штукам, і, як буде Божа воля, у люди виб’єшся. Ти особлива чарівниця. Негоже марнувати особливі сили в цирку. — Він передав їй лист. — Йди краще збирай валізи. Академія довго не чекатиме.

— Дякую. — Від щастя Аліса аж підскочила зі сходинки. — Правда, дуже-дуже дякую. Ви про це не пошкодуєте!

Обійнявши Альфреда, вона хутко розвернулася й забігла до вагону.

 

***

Довго збирати валізи не довелося. У цирку платили не багато, тож обирати було майже ні з чого. Із речей Аліса взяла тільки найкращий одяг, циркову маску на пам’ять і свою підвіску — золотий перстень, прив’язаний на нитку. Прикраса мала вирізьбленого фенікса та напис із символів, які Аліса не могла розібрати. Це єдина річ, що залишилась у неї від рідних батьків. Мабуть, саме тому серед усього свого мотлоху його вона вважала найціннішим.

Зранку, востаннє прокинувшись у своєму вагоні, Аліса поспіхом одягнулася, зібрала волосся на маківці, схопила валізу й вийшла надвір. Довкола стояв звичний гамір циркового майданчику, але цього разу він втратив один голос. Без зайвих вагань і метушні Аліса попрощалася з усіма і попрямувала до вокзалу, щоб встигнути на перший потяг.

Дорогою її періодично охоплював страх, але все ж обнадійливе передчуття пригод перемагало. Позаду — старе, похмуре життя, попереду — невідомість, а зараз було лише купе, чашка гарячого чаю і миготливі дерева в маленькому вікні.

1 ... 4 5 6 ... 137
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заклиначка стихій, Поліна Ташань», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Заклиначка стихій, Поліна Ташань» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"