Читати книгу - "Школа Кіл, Рина Арчер"

Ноель Мор

Чортівня та й годі.

Навіщо мені це дівча? Ключ? Що за маячня, мені що, в двері її впечатати, щоб ті відкрилися? Що я несу? І чому взагалі дівчині тікати, якщо вона навіть не знає, хто я такий?

Потрібно знайти її і все з’ясувати.

З цими думками я вийшов надвір. Озирнувся. Де вона? Не пройшло ж навіть хвилини!

— Щось загубив? Чи, може, когось? — несподівано почув знайомий голос.

Я ледь не врізався в Матея — свого начальника.

— Я шукаю дівчину, — поспіхом сказав я. — Вона мала десь тут пробігти.

— Не думав, що ти настільки незграбний, що дівчата від тебе в паніці тікають, — насмішкувато кинув Матей.

— Ха-ха, — я закотив очі. — Я навіть не знаю її.

— То ти тепер переслідуєш незнайомок?

— Вона просто побачила мене — і вмить зникла! Я навіть не встиг щось сказати! Може, ви могли б перетворитися на лева та швиденько її знайти?

— А чи не забагато ти хочеш? — Матей гмикнув. — Я тобі що, котик домашній? Взагалі-то це ти на мене працюєш.

Я вже подумав, що він мене відшив, але несподівано Матей махнув рукою:

— Гаразд, пішли шукати твою “пропажу”. Навіть перевтілюватися не доведеться — я знаю, куди вона побігла. Теж ледь не збила мене з ніг.

Ми рушили слідами незнайомки. Ліс густішав, гілки чіплялися за одяг, під ногами потріскували сухі гілочки. Я почав сумніватися: як вона пробралася сюди так швидко? Як не лишила жодного сліду?

— Ви впевнені, що вона пішла сюди?

— Чи впевнений я? — Матей скосив на мене погляд. — Ти мене за кого маєш? Ні, просто мені так подобається твоя компанія, що вирішив провести більше часу в твоєму товаристві.

Раптом хащі різко обірвалися, відкриваючи перед нами вид на невелике озеро. Вода виблискувала всіма барвами веселки, та це було ніщо порівняно з тим, що ми побачили.

Біля озера, нахилившись до води, стояла дівчина. Її довге, хвилясте волосся спадало аж до поверхні. А сама дівчина, ніби світилася, так виблискувало озеро. Вона, чудово вписувалася в цей пейзаж, недоторканої свіжої природи. І тут, дівчина потяглася до завʼязок сукні.

— Ну, нічого собі, — протягнув Матей. — Кажеш, незнайомка? Я б з радістю познайомився.

— Відверніться, — гаркнув я. — Не можна так просто вирячатися!

Але поки ми сперечалися, дівчина зникла.

— Де вона?! — я метнувся вперед.

Відповідь прийшла миттєво — важкий удар обрушився на голову Матея.

Звідкись узялася вона, розпатлана, розлючена. В руках — товста гілка, якою щойно вклала мого начальника.

— Не підходь, потворо! — просичала дівчина, розгойдуючи зброю.

— Потвора? — обурився я. — Так мене ще ніхто не називав! Поклади палицю, і ми спокійно поговоримо. Бачиш? Я без зброї.

— Ага, так я тобі й повірила! — вона презирливо хмикнула. — Ти й без зброї загризеш мене своїми зубиськами!

— Ти мариш? Що я тобі зробив?!

— Ти прийшов, щоб забрати мене до них! Але я не піду. Краще смерть!

— До кого до них?

— Ато ти не знаєш? — вона спалахнула ще більше. — До своїх родичів! До драконів!

Я остовпів.

— День перестає бути нудним, — раптом обізвався Матей, який уже підвівся, потираючи голову. — Схоже, найцікавіше я пропустив.

Він відкашлявся, піднявшись на ноги, і, витримавши паузу, промовив уже офіційним тоном:

— Дозвольте представитися, леді. Я Матей Дарлійський, Багряний Плащ Мардинської імперії. І, схоже, нам потрібно розібратися у ситуації.

— Я не… — почала було вона, але Матей урвав її, спокійно, проте твердо:

— До з’ясування обставин ви моя полонянка. Бо, як показує досвід, ніхто не тікає без причини. І якщо ви не бажаєте розмовляти тут, ми продовжимо бесіду у Багряній Вежі.

Її обличчя зблідло.

— Ні! — вона судомно стиснула пальці. — Я… я розповім! Тільки… тільки не віддавайте мене йому!

— Чому? — Матей примружився.

— Я магиня життя. Емпатка. Але не пройшла розкриття, тому майже нічого не вмію.

Вона нервово ковтнула й тихіше додала:

— Коли мені було тринадцять, за мною прийшли дракони. Вони спалили замок. Я ледь втекла.

— Але чому ти боїшся мене? — здивувався я.

Вона подивилася на мене так, ніби я був дурним.

— У тебе вертикальні зіниці. Хто ти, як не дракон?

Примітка: 

Ось так наша компанія зустріла один одного. Попереду їх чекає багато пригод, а я вдячна кожному з вас 🌹