Читати книгу - "Книги згорілої ніжності, НМ"

Коли вечірня тиша вже почала огортати їхні кімнати, і Рафаель з Ангеліною насолоджувалися спокоєм після насиченого дня, двері несподівано відчинилися, і в кімнату зайшов Сем — один з ангелів, з яким вони познайомилися ще до Пограниччя. Він був одним із тих, хто завжди умів розрядити атмосферу, навіть коли ситуація ставала серйозною.

— Дівчата, йдете пити? — його голос був спокійний і веселий, але в ньому відчувалася нотка веселощів, немов він приготував для них щось цікаве.

Ангеліна підняла погляд і, помітивши його, легко усміхнулася.

— Пити? — вона кивнула, підводячись. — Це, мабуть, те, що нам зараз потрібно.

Рафаель була трохи здивована, але також відчула, що їй не завадить трохи відволіктися від усіх думок, що все ще крутилися в її голові. Вона подивилася на Ангеліну, і та вже була готова піти.

— А що ти маєш на увазі під "пити"? — запитала Рафаель, піднявшись з ліжка, все ще не зовсім впевнена, чи варто їй приєднуватися до вечірнього дозвілля.

— Не переживай, — Сем зробив усмішку, що була більше підтвердженням, ніж запевненням. — Це нічого страшного. Тільки трохи відпочинку і розслаблення. Всі мають право на це.

Здавалося, він знав, що потрібен момент, коли всі, навіть ангели, можуть залишити серйозність за дверима і просто бути людьми, навіть якщо вони й не зовсім ними є.

Ангеліна вже підійшла до дверей, натягуючи світлу накидку. Вона знову повернулася до Рафаель:

— Йдемо? Це, мабуть, буде цікаво.

Рафаель подивилася на неї, потім на Сема, і хоча вона не була впевнена в тому, що саме чекає їх у цьому "питному" заході, їй захотілося хоч на хвилину відчути звичайний світ, де можна відпустити напругу. Вона кивнула.

— Добре, йдемо, — сказала вона, намагаючись знайти у своїй душі спокій перед тим, що ще може їх чекати.

Дівчата йшли за Семом, і кожен крок усе більше віддаляв їх від світу, сповненого обов'язків і місії. Але чи здатна одна ніч відпочинку допомогти їм справитися з усім, що ще попереду?

Сем замислено поглянув на дівчат і, ніби несподівано згадав про щось важливе, додав:

— А, точно, тепер в нас в общазі будуть жити демони. Так що, хлопці з Пекла завтра приїдуть, будуть тут в нашій академії. Можна сказати, що тепер вам точно не буде нудно.

Рафаель з Ангеліною обмінялися поглядами, і на обличчі кожної з'явилася стримана цікавість. Вони могли уявити, як демони і ангели будуть існувати поряд, хоча це було і неприродно, і вельми незвично для Раю. Вони були готові до різних випробувань, але це все одно ставало для них новим викликом.

— Демони? — запитала Ангеліна, злегка піднявши брову. — Які саме? І що вони тут будуть робити? Вони ж, здається, не мають жодної справи з нашою академією.

Сем усміхнувся, як завжди, в його очах грала іронія.

— О, вони тут якраз з серйозною місією, — відповів він. — Як я зрозумів, це частина нової програми. Баланс між світлом і темрявою, між ангелами і демонами. Тож, не дивуйтеся, якщо завтра побачите когось із Пекла на уроках. Усе буде "по-науковому".

Рафаель глянула на нього з цікавою усмішкою.

— І нам це сподобається? — запитала вона. — Можливо, для цього потрібно трохи більше підготовки.

Сем сміявся.

— Знаєш, я думаю, це точно стане цікавим досвідом для всіх нас. Навряд чи хтось з нас колись уявляв, що буде вчитися разом з демонами. Це навіть... інтригуюче.

Ангеліна, слухаючи розмову, виглядала все більш зацікавленою і трохи настороженою.

— Ну, якщо ми з ними будемо разом вчитися, значить, щось серйозне за цим стоїть. Можливо, це навіть якесь випробування для нас, щоб перевірити, чи можемо ми працювати разом з тими, кого раніше вважали ворогами.

Сем підняв брови, підтверджуючи її думки.

— Можливо. Тож, готуйтеся. Завтра буде цікаво.